Мета статті – визначити соціокультурні детермінанти формування систем інтерпретації модної діяльності як фактора гармонізації глобалізаційних проблем сучасності. У дослідженні використано компаративний та системний підходи, що допомогло визначити моду як систему змін та інновацій у контексті антропологічної проблематики. Такі філософські методи, як трансцендентальний, допомагають з’ясувати, наскільки можливі зміни модних інновацій за доби глобалізації; яким чином стають наявними самі зміни (феноменологічний метод); як один цикл модних інновацій перетворюється на інший. Метод культурно-історичної реконструкції допомагає визначити модні артефакти як феномен новітньої культури. Наукова новизна. Антропологічний поворот концентрує увагу на антропному вимірі моди, який свідчить про антропологічну обумовленість модного теоцентризму та теріоморфізму. Висновки. Доведено, що в теорії сучасної естетичної думки, мистецтвознавстві, культурології визначають три повороти: антропологічний, семіотичний та візуальний. Так сталося, що ці повороти розводять у часові, і вважається, що антропологічний передував семіотичному. Проблема дискурсу, тексту, знаку трансформує проблему людини, яка була гостро позначена на межі ХІХ–ХХ століть, у площину мовних адеквацій. Антропологічний поворот відображує сьогоднішню ситуацію, яка презентує надмірну, більше того, надзвичайно екстравагантну реальність візуалізації світу, новий оптикум, паноптичний універсум, який дає можливість масмедіа, рекламі, віртуальній реальності демонструвати, презентувати, розширювати світ інформації настільки, що людина майже весь час перебуває у поліваріантному просторі багатовимірного світу екрана. Екран стає настільки дійовим і активним, що фактично усуває проблеми тілесності та ідентичності як онтологічного предикату. В контексті статті визначаються онтологічні трансформації в моді ХХ століття крізь призму культурних практик сьогодення.