Мета. Метою цього дослідження є порівняння національних рекомендацій щодо складання Звіту про управління гірничодобувними та нафтопереробними підприємствами з наявною міжнародною практикою, та зробити висновки про їх відповідність, зокрема в частині структури та змісту Звіту про управління. Результати. У статті розглянуто необхідність формування нефінансових звітів підприємств. Висвітлено сутність, мету, завдання щодо складання звітності зі сталого розвитку в Україні та ЄС, зокрема Звіту про управління. Розглянуто види нефінансової звітності, а саме: Звіт про управління, інтегрований звіт, звіт за GRI стандартом, звіт із прогресу щодо виконання принципів Глобального договору ООН, звіт про соціальні та екологічні проєкти, та їх характеристику згідно з Директивою 2013/34/ЄС. Здійснено аналіз правової бази ЄС та її імплементації в Україні щодо звітності зі сталого розвитку компаній. Здійснено порівняльний аналіз критеріїв для визначення категорії підприємств за їх розміром у ЄС та Україні. Досліджено поширеність оприлюднення Звітів про управління українськими компаніями, які входять до 100 найбільших платників податків України, зокрема в розрізі гірничодобувної та нафтопереробної промисловості. Проведено порівняння структури та наповненості Звіту про управління згідно з виданим Радою з МСФЗ Положенням з практики «Коментарі керівництва» та Методичних рекомендацій № 982. Згруповано рекомендоване інформаційне наповнення Звіту про управління з урахуванням МСФЗ та Методичних рекомендацій № 982. Обґрунтовано рекомендації із питань введення певних корективів у вітчизняну нормативну базу з метою переходу від стандартної української системи до міжнародних стандартів підготовки звітності зі сталого розвитку. Наукова новизна. Новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні науково-практичних положень щодо наслідування міжнародних стандартів для подальшого розвитку вітчизняної моделі звітності щодо сталого розвитку. Крім того, запропоновано поширювати практику складання нефінансових звітів компаніями, що сприятиме формуванню ефективної управлінської системи з виявлення наявних і прогнозування можливих внутрішніх і зовнішніх загроз її функціонування, а також здійснення заходів щодо мінімізації впливу цих загроз на результати діяльності на засадах сталого розвитку. Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо введення певних коректив у вітчизняну нормативну базу з метою переходу від стандартної української системи до міжнародних стандартів підготовки звітності зі сталого розвитку. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах гірничодобувного сектора та нафтопереробної промисловості для досягнення цілей сталого розвитку.