Проаналізовано процес формування політики Європейського Союзу щодо Арктичного регіону, розглянуто основні виміри присутності ЄС в Арктиці, досліджено внесок скандинавських держав-членів у реалізацію арктичної політики об’єднання. Стаття базується на якісному аналізі документів, а також вторинних джерел (публікацій у ЗМІ, статистичних та аналітичних матеріалів). Автори доводять, що сьогодні ЄС є одним із ключових політичних акторів у європейській Арктиці, роблячи значний внесок у регулювання, фінансування та координацію мереж арктичного співробітництва. Окрім традиційних сфер інтересів, таких як боротьба зі зміною клімату, підтримка досліджень, критично важливі ресурси, розвиток співпраці, в останніх політичних документах ЄС щодо Арктичного регіону з’явилися нові теми, такі як геополітика і безпека. Від часу появи арктичної політики ЄС його участь в Арктиці зросла, але його вплив обмежений відсутністю формальної юрисдикції. Легітимність ЄС як арктичного гравця також піддається сумніву. Однак непрямий вплив ЄС, включаючи його екологічний слід, є суттєвим через екологічні, економічні та політичні зв'язки. Формулювання оновленої арктичної політики ЄС у 2021 році свідчить про те, що геополітичні міркування та кліматичні пріоритети, ймовірно, визначатимуть участь ЄС в Арктиці в найближчі роки. Однак, успішна стратегія потребуватиме дедалі більшої уваги до суперечливих політичних питань між різними арктичними суб'єктами.