Дыхательная поддержка (ДП) занимает ведущее место в обеспечении постнатальной респираторной адаптации и лечении недоношенных новорождённых. На сегодняшний день нет сомнений относительно клинических преимуществ раннего применения неинвазивной ДП по сравнению с традиционной интубацией трахеи и искусственной вентиляцией лёгких (ИВЛ) в контексте уменьшения рисков смерти, поражения лёгких и отдалённой хронической заболеваемости. В частности, для начальной неинвазивной ДП (НДП) недоношенных новорождённых, которые дышат самостоятельно, чаще всего используют постоянное положительное давление в дыхательных путях (СРАР).Учитывая относительные простоту, доступность и эффективность, этому методу НДП отдают предпочтение на практике. Использование СРАР увеличивает функциональную остаточную ёмкость лёгких и дыхательный объём, что важно для профилактики и лечения респираторного дистресс-синдрома. Однако, значительная часть недоношенных детей, которых начинают лечить с помощью СРАР, таки нуждаются в переводе на ИВЛ, так как со временем НДП становится неэффективной. Потребность интубировать трахею и начинать механическую ИВЛ повышает риск возникновения осложнений и ухудшает конечные результаты лечения таких младенцев. В частности, установлено, что неэффективность СРАР приводит к росту частоты внутрижелудочковых кровоизлияний, бронхолёгочной дисплазии и повышает риск смерти. Именно поэтому приоритетом должно быть максимально эффективное использование СРАР. Этого можно достичь путём определения группы риска, то есть тех детей, у которых этот вид ДП может оказаться неэффективным; а также благодаря использованию дополнительных мер, которые могут повысить эффективность СРАР. В данном обзоре обосновывается целесообразность раннего применения СРАР в лечении недоношенных младенцев, описываются факторы риска неуспешного применения и меры по повышению эффективности этого метода НДП.

Дихальна підтримка (ДП) займає провідне місце у забезпеченні постнатальної респіраторної адаптації і лікуванні недоношених новонароджених. На сьогодні немає сумнівів щодо клінічних переваг раннього застосування неінвазивних методів ДП порівняно із традиційними інтубацією трахеї і штучною вентиляцією легень (ШВЛ) в контексті зменшення ризиків смерті, ураження легень і віддаленої хронічної захворюваності. Зокрема, для початкової неінвазивної ДП (НДП) недоношених новонароджених, які дихають самостійно, найчастіше використовують постійний позитивний тиск у дихальних шляхах (СРАР). З огляду на відносні простоту, доступність та ефективність, цьому методу НДП надають перевагу на практиці. Використання СРАР збільшує функціональну залишкову ємність легень та дихальний об’єм, що є важливим для профілактики та лікування респіраторного дистрес-синдрому. Однак, значна частка передчасно народжених дітей, яких починають лікувати за допомогою СРАР, таки потребують переведення на ШВЛ, оскільки з часом НДП стає неефективною. Потреба інтубувати трахею і розпочинати механічну ШВЛ підвищує ризик виникнення ускладнень і погіршує кінцеві результати лікування таких немовлят. Зокрема, встановлено, що неефективність СРАР призводить до зростання частоти внутрішньошлуночкових крововиливів, бронхолегеневої дисплазії та підвищує ризик смерті. Саме тому пріоритетом має бути максимально ефективне застосування СРАР. Цього можна досягнути шляхом визначення групи ризику, тобто тих дітей, у яких цей вид ДП може виявитись неефективним; а також завдяки своєчасному використанню додаткових заходів, які можуть підвищити ефективність СРАР.У цьому огляді обґрунтовується доцільність раннього застосування СРАР у лікуванні передчасно народжених немовлят, описуються чинники ризику неуспішного застосування та заходи щодо підвищення ефективності цього методу НДП.

Respiratory support is the mainstay intervention for support of postnatal respiratory adaptation and treatment of preterm infants. There is no doubt today about the clinical benefits of early use of non-invasive respiratory support over traditional tracheal intubation and mechanical ventilation in the context of reducing the risk of death, lung injury, and long-term chronic morbidity. In particular, continuous positive airway pressure (CPAP) is the most commonly used method of initial non-invasive respiratory support (NRS) for spontaneously breathing preterm newborns. This method of NRS is preferred in practice because of its easy use, accessibility and effectiveness. Application of CPAP increases functional residual lung capacity and tidal volume, which is important for the prevention and treatment of respiratory distress- syndrome. However, significant proportion of preterm infants managed on CPAP require transfer to mechanical ventilation as NRS becomes ineffective ultimately. The requirement for tracheal intubationand initiation of mechanical ventilation increases the risk of complications and adverse outcomes in such infants. In particular, CPAP failure is associated with higher rate of intraventricular hemorrhages, bronchopulmonary dysplasia, and increases the risk of death. Therefore, the priority is to maximize effectiveness of CPAP application. This can be achieved by identifying a risk group, namely the infants, who have a high probability of this respiratory support type failure, and by timely adding supplementary measures that can increase the effectiveness of CPAP. This review substantiates the expediency of early CPAP use for treatment of preterm newborns, describes the risk factors of CPAP failure and ways to improve the effectiveness of this method of NRS.