Обґрунтовано, що інвестиційна діяльність у сфері природокористування відзначається численними особливостями, пов’язаними з тим, що значна частина природно-ресурсних активів перебуває у державній власності, що накладає інституційні обмеження на обіг таких активів, а також на форми їх перерозподілу. Встановлено, що одним з основних детермінантів активізації інвестиційної діяльності у сфері природокористування є упередження процесів марнотратного використання природної сировини та забруднення довкілля, що вимагає модернізації інфраструктури і матеріально-технічної бази господарського освоєння природно-ресурсного потенціалу та охорони навколишнього природного середовища. Доведено, що необхідною складовою інституційного, інструментально-методологічного та ресурсного забезпечення інвестиційної діяльності у сфері природокористування виступає обґрунтування пріоритетів інвестиційного забезпечення проєктів розвитку природно-ресурсного та природоохоронного секторів. Обґрунтовано, що основними групами методів та інструментів регулювання, зокрема, стимулювання інвестиційної діяльності у сфері природокористування, виступають такі: бюджетно-податкові, грошово-кредитні, відшкодувально-компенсаційні, цінові та іпотечно-майнові.