У статті розглядаються трансформаційні процеси щодо застосування принципу не-дискримінації у практиці Європейського суду з прав людини на прикладах рішень кон­кретних справ. Підкреслюється складність еволюційного шляху до сьогоденних тлума­чень Судом відповідних елементів поняття «дискримінація». Акцентується увага на позитивній тенденції розширення меж дискримінації на її непрямі форми. Робиться висновок, що незважаючи на очевидні досягнення, формалізований підхід Суду має бути підданий більш форсованому видозміненню для належної відповідності динамічному укоріненню всесвітнього несприйняття будь-яких форм дискримінації. The transformation processes regarding the application of the principle of non-discrimination in the European Court of Human Rights decisions are considered in the article based on the on examples of specific cases. The complexity of the evolutionary path towards a modern interpretation of relevant elements of the «discrimination» concept by the Court is emphasized. Attention is drawn upon the positive trend in expanding the boundaries of discrimination to include its indirect forms. The conclusion is made that despite obvious achievements, the formal approach of the Court should undergo forced modification in order to properly match the dynamic strengthening on the global rejection of any form of discrimination.