Досліджено питання створення міжнародних стандартів медичної освіти та акредитації освітніх закладів. Підкреслюється думка, що незважаючи на запропоновані переваги глобальної гармонізації освітніх програм в охороні здоров'я, включаючи мобільність лікарів і підвищення якості медичної допомоги шляхом упровадження новітніх інформаційних технологій (ІТ), проблеми та непередбачені наслідки потребують більш ретельного вивчення. Це стосується в першу чергу реалізації глобальних освітніх програм та їхній зв'язок із місцевим контекстом влади та культури. Дослідження полягало у вивченні поточного стану та динаміки якості медичної освіти, визначенні національних пріоритетів безперервної медичної освіти, розвиток якої відбувається під впливом сучасних світових трендів, враховуючи глобальні стандарти Всесвітньої федерації медичної освіти (WFME) й Європейські стандарти забезпечення якості вищої освіти, а також акредитації медичної освіти. З'ясовано, що швидкий розвиток ІТ і глобалізаційні процеси значно вплинули на розвиток медичної освіти як в Україні, так і в усьому світі, зумовили зміну парадигми про ціннісні орієнтири безперервного професійного розвитку лікарів. Стандартизація медичної освіти є важливою умовою для забезпечення академічної мобільності здо-бувачів вищої освіти, професійної мобільності лікарів і викладачів, інших спеціалістів у галузі охорони здоров'я; спрямована на поліпшення якості медичної освіти, сприяє прозорості зовнішнього оцінювання діяльності закладів медичної освіти. Глобальні стандарти WFME для поліпшення якості медичної освіти й Європейські стандарти та рекомендації про забезпечення якості у вищій освіти визначено в якості інструментів акредитації у медичній освіті. Глокалізація стандартів медичної акредитації має проводитися таким чином, щоб привести практику акредитації у відповідність до глобальних стандартів, забезпечуючи при цьому адекватний облік місцевих цінностей і соціальних потреб. Україною також визначено національні пріоритети розвитку медичної освіти на найближче десятиріччя. Технології застосування акредитаційних механізмів і стандартів медичної освіти, хоча і збільшуються, не є універсальним. Запропоновано модульний принцип упровадження стандартів та акредитаційних механізмів, що включають базисний глобальний рівень стандартів, локальних методик і модуль нових інформаційних технологій. Перспективи подальших досліджень автори вбачають у визначенні умов для запровадження внутрішніх стандартів і формування культури якості у медичних університетах.