У статті розглядаються поведінкові підходи для оцінки стратегій. Розглянуто еволюцію зміни стратегічних пріоритетів України за останні 30 років. Відзначено вплив стратегії сталого розвитку, яку підтримує ООН. У статті підкреслюється проблема вибору стратегічних цілей між національними ідеями та економічними пріоритетами. У ній також обговорюється значний вплив людей Давосу на економічний курс. У статті визначається чотири типи поведінкових стратегій: примітивні, розумні, деструктивні та природні деструктори. Примітивні стратегії є швидкими, але часто непродуманими до кінця, розумні стратегії є найбільш вигідними і сприяють збереженню ресурсів та інноваціям, деструктивні стратегії є найбільш небезпечними і реалізуються "дурними людьми" (за К.Чіполла), а природні деструктори є платою за пасивність. У статті також обговорюється роль різних груп, таких як: носії національної ідеї, п'ята колона, популісти, люди Давосу та олігархи, у впливі на стратегічні рішення за останні 25 років. У висновку зазначається, що Україна потрапила в повномасштабну війну на стику економічних парадигм, недореформована, з хронічним від'ємним платіжним балансом, все ще корумпованими інституціями, без резервів, без надійних міжнародних гарантій на силі волі та національній ідеї.