Проблема поліпшення якості професійної підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах є предметом посиленої уваги науково-педагогічних працівників, науковців-практиків та безпосередніх керівників підрозділів і органів сил сектору безпеки та оборони. Нині має місце дискусія серед експертного середовища щодо якості підготовки офіцерів у ВВНЗ, їхньої готовності до виконання професійних та управлінських функцій після дострокового випуску, оскільки частина молодих офіцерів виявилася недостатньо підготовленою у професійному та психологічному плані до самостійного виконання завдань за посадовим призначенням в умовах бойових дій. Мета статті полягає в узагальненні матеріалів емпіричного дослідження щодо стану підготовки молодих офіцерів у ВВНЗ, їхньої участі у бойових діях, сучасних вимог до них з урахуванням умов військового стану та на цій основі формулювання актуального переліку професійно-особистісних якостей офіцерів сил сектору безпеки та оборони. Для досягнення мети узагальнено результати досліджень та публікацій, проведено опитування військовослужбовців; обґрунтовано сучасні вимоги до професійно-особистісних якостей офіцерів сил сектору безпеки та оборони, які потрібно формувати у ВВНЗ. У дослідженні брали участь військовослужбовці – учасники сил сектору безпеки і оборони. З’ясовано, що професіоналізм офіцера сил сектору безпеки і оборони України значною мірою залежить від якості та результативності процесу його підготовки у ВВНЗ. Зроблено висновок, що перед вищою військовою школою на сучасному етапі реформування системи військової освіти постали складні та відповідальні завдання, тому необхідно налагодити адекватний процес професійної підготовки офіцерських кадрів, що відповідає новій структурі та завданням сил сектору безпеки й оборони України, реальним можливостям держави. Цей процес повинен забезпечити підготовку офіцерів з високими професійними якостями, готових будь-якої миті стати на захист суверенітету та державних інтересів України та відповідати сучасним вимогам. Виконання бойових завдань, а також організація повсякденної діяльності потребує адекватної системи кадрового менеджменту сектору безпеки і оборони України, побудованому на командно-розпорядчому підході. Офіцер сил сектору безпеки і оборони України в першу чергу має бути провідним топменеджером відповідного рівня управління.