У роботі здійснено вивчення подружніх та дитячо-батьківських стосунків у аспекті функціональності сімейної системи, а також проведено оцінку реабілітаційного ресурсу сім’ї. Встановлено, що сімейне дисфункціонування в цілому характеризувалося порушенням міжособистісної взаємодії між подружжям, диспропорційним навантаженням матері, формуванням психологічної залежності від процесів, що відбуваються у сім’ї, зростанням сімейної конфліктності, порушенням контакту з дитиною у вигляді емоційного дистанціювання, надмірної концентрації на дитині. Виявлено, що порушення сімейного функціонування супроводжувалося зниженням реабілітаційного ресурсу родини, а сім’ї з низьким реабілітаційним ресурсом мають значимі проблеми в пристосуванні до стресогенної і психотравмуючої ситуації, у них виникають зриви адаптації, що супроводжуються подальшим поглибленням сімейного неблагополуччя.