У другій половині ХХ століття у всьому світі спостерігалися вражаючі масштаби розширення систем вищої освіти. Після Другої світової війни цей феномен незалежно від регіональних та національних особливостей набув всезагального характеру. Однак в Україні масовізація вищої освіти має свою власну динаміку, яка визначається особливостями історичного, політичного, культурного, соціального та економічного розвитку нашої країни. Дослідження феномена масовізації вищої освіти в Україні дозволяє виділити деякі суперечливі тенденції. З одного боку, рівень охоплення населення вищою освітою продовжує зростати навіть у періоди кризи; в той час як після закінчення навчання спеціалісти з вищою освітою стикаються з реальністю, яка не здатна запропонувати їм можливості для професійної самореалізації; в умовах економічної нестабільності та постійного коливання рівня бідності, поглиблення соціальної нерівності, яка в свою чергу призводить до нерівності у сфері освіти. З іншого боку, збільшення попиту на вищу освіту в Україні та відповідно розширення мережі закладів вищої освіти суперечать національній стратегії сталого розвитку. Метою даної статті є аналіз соціально-економічного розвитку України, що впливає на формування суперечливих тенденцій, які призводять до масовізації вищої освіти. Для досягнення цієї мети досліджуються причини масовізації вищої освіти в Україні; розглядаються наслідки цього феномена в контексті продуктивного розвитку та соціального розшарування суспільства, а також акцентується увага на зміні функціоналу закладів вищої освіти, спричиненій масовізацією.