Одним з найбільш важливих демографічних процесів протягом останніх десятиліть залишається постаріння населення. Представники старших вікових груп становлять вагому частку пацієнтів різного профілю. Особливістю цих хворих є не тільки коморбідна патологія, а й вікові зміни периферичних тканин. Формально залишаючись фізіологічними, такі зміни можуть суттєво обтяжувати стан хворого. Одним із процесів, що супроводжує старіння, є втрата м’язової тканини — саркопенія. Разом з тим найбільш поширеним захворюванням серцево-судинної системи є артеріальна гіпертензія, що розвивається в осіб віком від 40 років, а серед людей літнього віку її поширеність сягає 30–40 %. Розвиток ускладнень артеріальної гіпертензії, коморбідність в осіб старших вікових груп безпосередньо пов’язані з інвалідизацією, втратою здатності до самообслуговування й фізичної незалежності. Зниження фізичної активності може сприяти прогресуванню інволюції м’язової тканини, що погіршує якість життя, а також прогноз. З огляду на вищевикладене в огляді розглянуто патогенетичні механізми зв’язку артеріальної гіпертензії й саркопенії, їх взаємний вплив на клінічний перебіг у людей старших вікових груп. Наголошено на негативному впливі потенціювального синергізму саркопенії, саркопенічного ожиріння, порушень системи гемостазу й вегетативної регуляції на розвиток гемодинамічних порушень при артеріальній гіпертензії, особливо в осіб літнього віку. Дана стаття становить інтерес для широкого кола лікарів-інтерністів, що стикаються у своїй практичній діяльності з пацієнтами літнього й старечого віку.