Перспективи модернізації соціально-трудових відносин і зниження конфліктності та соціальної напруги суспільства будь-якої країни багато в чому залежать від характеру взаємодії між основними її суб’єктами, від якісної діагностики конфліктогенності підприємств, галузей, країн та своєчасності реагування на соціально-трудові конфлікти, що виникають. У свою чергу зростання нерівності та соціальної напруженості в суспільстві породжує велику кількість проблем у сфері соціально-трудових відносин. Мета дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо врегулювання соціально-трудових конфліктів (СТК) в умовах соціальної напруги в суспільстві. Об’єкт дослідження – процес урегулювання соціально-трудових конфліктів на рівні держави. Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти вирішення соціально-трудових конфліктів в умовах соціальної напруги в суспільстві. У статті розглянуто еволюційні наукові підходи щодо формування конфліктологічної парадигми; досліджено статистичний базис виникнення соціально-трудових конфліктів в Україні; запропоновано структурно-логічну модель урегулювання СТК в умовах соціальної напруги в суспільстві; обґрунтовано науково-теоретичний підхід щодо стадій розвитку соціально-трудового конфлікту залежно від рівня соціальної напруги в суспільстві; удосконалено визначення поняття соціальна напруга в суспільстві.