Висока розповсюдженість дегенеративно-дистрофічного ураження хребта та мала ефектив ність терапії спондилоартрозу робить актуальним дослідження підходів до лікування пацієн тів із нижньопоперековим болем, зумовленим переважно спондилоартрозом. Мета дослідження – визначити ефективність радіочастотної денервації дуговідросткових (фасеткових) суглобів (РЧД ДВС) у вигляді монотерапії та в поєднані з періартикулярним введенням місцевих анестетиків і стероїдних препаратів у лікуванні хворих із нижньопопере ковим больовим синдромом (НПБС), в яких переважають явища спондилоартрозу. Матеріал і методи. З використанням методу РЧД ДВС за допомогою апарата RFG-1A/RFG- 1B (Radionics) прооперовано 136 пацієнтів (73 чоловіки та 63 жінки, віком від 44 до 81 року) з приводу НПБС, у яких провідним клінічним проявом був артроз дуговідросткових суглобів (основна група). Для 31 пацієнта (15 жінок і 16 чоловіків, віком від 42 до 83 років), включених до контрольної групи, використовували консервативні методи лікування: нестероїдні проти запальні препарати, судинну, відновну та дегідратаційну терапію, фізіотерапію, ЛФК, масаж, голкотерапію. Також проаналізовано ранні та віддалені результати лікування 78 пацієнтів (37 чоловіків і 41 жінка, віком від 51 до 79 років) з НПБС, в яких провідним клінічним проявом був артроз дуговідросткових суглобів (друга основна група), та яким було проведено РЧД ДВС у поєднанні з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препа рату. У цьому фрагменті дослідження контрольну групу склали 136 пацієнтів (73 чоловіків і 63 жінки, віком від 44 до 81 років) з нижньопоперековим болем, в яких домінували явища спондилоартрозу та які лікувалися виключно за допомогою методу РЧД ДВС. Оцінку больо вого синдрому проводили чотири рази – в передопераційний, поопераційний період (протя гом тижня), через три місяці та через один рік після лікування за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) болю та опитувальником індексу непрацездатності Освестрі. Результати. Вірогідно ліпші результати в ранній період отримано в групі пацієнтів, яким поєднували РЧД ДВС із періартикулярним введення місцевого анестетика та стероїдного пре парату. Натомість у віддалений період (через 1 рік після лікування) в основній і контрольній групі результати не різнились. Висновки. Отримані результати лікування в ранній і віддалений поопераційний період свід чать про ефективність і безпечність як самої РЧД ДВС, так і її поєднання з періартикулярним введенням місцевого анестетика та стероїдного препарату в хворих із НПБС, в яких доміну ють явища спондилоартрозу. Обидві методики можуть бути рекомендованими до включення в алгоритм лікування фасеткового синдрому за неефективності консервативної терапії.