У статті проаналізовано праці сучасних українських дослідників, присвячені дипломатичній діяльності еміграційного уряду ЗУНР і міжнародним аспектам східногалицького питання протягом 1919–1923 рр. Констатовано, що глибоке осмислення досвіду українських визвольних змагань сторічної давнини є актуальною не тільки науковою, а й суспільно-політичною проблемою. Свідченням цього є наростаючий потік наукових публікацій, численні заходи громадськості та державних органів влади що- до відзначення пам’ятних дат, популяризація видатних історичних особистостей тощо. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості. Застосовано методи істо- ріографічного аналізу та синтезу: генетичний, проблемно-хронологічний, порівняльний, ретроспектив- ний. Автор обґрунтував фактори, що вплинули на ефективність дослідження теми, виділив пріори- тетні напрями конкретно-історичних студій, підбив підсумки пошукової роботи вчених, окреслив коло недостатньо вивчених питань. Зокрема, вказав на необхідність: а) глибшого дослідження внутрішніх чинників поразки дипломатії ЗУНР; б) подальшого вивчення історії західноукраїнської дипломатії зазна- ченого періоду крізь призму біографіки; в) написання синтетичної праці, яка би відтворила всі нюанси зовнішньої політики уряду ЗУНР, особливо віденського етапу його діяльності.