Diuretics are widely used to correct kidney disorders. In turn, the ionic composition of food, mostly sodium ions, which directly affect the excretory function of the kidneys, can act as modulators of the action of diuretics.The aim of the study was to investigate the effects of the new 2-oxoindoline derivative with the conventional name "Indolinoren" on the state of the excretory function of the kidneys under the conditions of water and salt load.Materials and methods. Studies were performed on white non-linear rats. The water load was modelled by introducing distilled water (5 ml per 100 g of body weight of the animal); salt load - intragastric administration of 0.45 % sodium chloride solution in an amount of 3 % of body weight. Indolinoren and comparison drug furosemide were administered intragastrically at a dose of 29.5 mg / kg and 5 mg / kg, respectively.Results and discussion. It has been established that indolinoren has a saluretic effect in conditions of water load, accompanied by an increase in sodium excretion by 132 % and potassium by 2.4 %. Against the background of the introduction of indolinoren, a significant increase in the sodium-potassium coefficient of urine was established 2.3-fold (p <0.05), which indicates a more pronounced natriuresis than kaliuresis. Under conditions of salt load, indolinoren promotes a significant increase in urine output by 381 % (p <0.05), increases sodium excretion by 127 % (p <0.05), potassium by 7 %. There were no significant differences in creatinine excretion. The expression of diuretic activity in conditions of salt load indolinoren exceeds furosemide and does not have a significant difference under conditions of water load.Conclusion: The increase in natriuresis and, to a lesser extent, the kaliuresis, as well as the absence of significant changes in the excretion of creatinine, a glomerular filtration marker, on the background of the introduction of indolinoren indicates that its diuretic effect is realized due to oppression of tubular reabsorption. In the mechanism of indolinoren action involved inhibition of mineralocorticoid control of the excretory function of the kidney, as evidenced by the increase in the sodium-potassium coefficient of urine. The obtained data justify the need for further in-depth study of indolinoren as a perspective diuretic

Диуретики широко применяют для коррекции нарушений деятельности почек. В свою очередь, ионный состав продуктов питания, в большей степени ионы натрия, которые непосредственно влияют на выделительную функцию почек, могут выступать как модуляторы действия диуретиков.Целью исследования было изучение особенностей влияния нового производного 2-оксоиндолина с условным названием “Индолинорен” на состояние выделительной функции почек в условиях водной и солевой нагрузки.Материалы и методы. Исследования проведены на белых нелинейных крысах. Водную нагрузку моделировали введением дистиллированной воды (5 мл на 100 г массы тела животного); солевую нагрузку – внутрижелудочным введением 0,45 % раствора натрия хлорида в количестве 3 % от массы тела. Индолинорен и препарат сравнения фуросемид вводили внутрижелудочно в дозе 29,5 мг/кг и 5 мг/кг соответственно.Результаты и обсуждения. Установлено, что в условиях водной нагрузки индолинорен оказывает салуретический эффект, сопровождающийся увеличением экскреции натрия на 132 % и калия на 2,4 %. На фоне введения индолинорена установлено достоверное увеличение натрий-калиевого коэффициента мочи в 2,3 раза (р<0,05), что свидетельствует о более выраженном натрийурезе, нежели калийурезе. В условиях солевой нагрузки индолинорен способствует достоверному повышению выделения мочи на 381 % (р <0,05), усиливает выведение натрия на 127 % (р <0,05), калия на 7 %. Не установлено достоверных различий экскреции креатинина. По выраженности диуретической активности в условиях солевой нагрузки индолинорен превосходит фуросемид и не имеет достоверной разницы в условиях водной нагрузки.Выводы: Увеличение натрийуреза и в меньшей степени калийуреза, а также отсутствие достоверных изменений экскреции креатинина – маркера клубочковой фильтрации, на фоне введения индолинорена свидетельствует, что его диуретический эффект реализуется за счет угнетения канальцевой реабсорбции. В механизме действия индолинорена участвует подавление минералокортикоидного контроля выделительной функции почек, о чем свидетельствует повышение натрий-калиевого коэффициента мочи. Полученные данные обосновывают необходимость дальнейшего углубленного изучения индолинорена в качестве перспективного диуретического средства

Діуретики широко застосовують для корекції порушень діяльності нирок. В свою чергу, іонний склад продуктів харчування, більшою мірою іони натрію, які безпосередньо впливають на видільну функцію нирок, можуть виступати як модулятори дії сечогінних засобів.Метою дослідження було вивчення особливостей впливу нового похідного 2-оксоіндоліну під умовною назвою “Індолінорен” на стан видільної функції нирок за умов водного та сольового навантаження.Матеріали та методи. Досліди проведені на білих нелінійних щурах. Водне навантаження моделювали введенням дистильованої води (5 мл на 100 г маси тіла тварини); сольове навантаження – внутрішньошлунковим уведенням тваринам 0,45 % розчину натрію хлориду в кількості 3 % від маси тіла. Індолінорен та препарат порівняння фуросемід уводили внутрішньошлунково в дозі 29,5 мг/кг та 5 мг/кг відповідно.Результати та обговорення. Встановлено, що за умов водного навантаження індолінорен виявляє салуретичний ефект, який супроводжується збільшенням екскреції натрію на 132 % і калію на 2,4 %. На тлі уведення індолінорену встановлено достовірне зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі в 2,3 рази (р<0,05), що свідчить про більш виразний натрійурез, ніж калійурез. За умов сольового навантаження індолінорен сприяє достовірному підвищенню виділення сечі на 381 % (р<0,05), посилює екскрецію натрію – на 127 % (р<0,05), калію – на 7 %. Не виявлено достовірних змін екскреції креатиніну. За виразністю діуретичної активності за умов сольового навантаження індолінорен переважає фуросемід і не має достовірної різниці за умов водного навантаження.Висновки: Збільшення натрійурезу і меншою мірою калійурезу і відсутність вірогідних змін екскреції креатиніну (маркера клубочкової фільтрації) на тлі введення індолінорену свідчить, що його діуретичний ефект реалізується за рахунок пригнічення канальцевої реабсорбції. У механізмі дії індолінорену бере участь пригнічення мінералокортикоїдного контролю видільної функції нирок, на що вказує зростання натрій-калієвого коефіцієнта сечі. Отримані дані обґрунтовують необхідність подальшого поглибленого вивчення індолінорену як перспективного діуретичного засобу