З 1953 по 2009 рік дев’ять випадків потрапляння повітряних суден у хмари вулканічного попелу супроводжувалися відмовою двигуна(ів) під час польоту. В подібних аварійних ситуаціях (АС) велике значення має оперативна взаємодія між пілотом, диспетчером управління повітряним рухом та фахівцями з пошуку та рятування. Проте міжпрофесійна взаємодія авіаційних фахівців наразі недостатньо розвинена для ефективного прийняття оптимальних рішень. Тому розробка ефективних моделей сумісного прийняття рішень (collaborative decision making – CDM) авіаційними фахівцями в АС є актуальною проблемою. Авторами запропоновано багатоетапне моделювання CDM у разі виникнення АС з поступовим залученням додаткових авіаційних фахівців до прийняття рішень. У роботі наведено дерево рішень, мережеві графіки та матриці рішень для авіаційних фахівців. Інтеграція нестохастичних, стохастичних та детермінованих CDM‑моделей дозволяє перейти від складного до простого CDM-процесу шляхом синхронізації спільних дій авіаційних фахівців у ключових точках мультиальтернативної взаємодії в умовах невизначеності та мінімізувати потенційний ризик/збитки. Авторами також було представлено навчальний приклад CDM в АС “Втрата тяги на обох двигунах внаслідок потрапляння у хмару вулканічного попелу з подальшим приводненням” протягом польоту Cessna 310 з Неаполя до Палермо. Визначено оптимальні рішення на основі об’єктивних та суб’єктивних факторів за критеріями Вальда, Лапласа та Гурвіца. Спрощені детерміновані CDM-моделі в АС після інтеграції стохастичних і нестохастичних моделей в умовах невизначеності можуть використовуватись у системах штучного або гібридного інтелекту для отримання оптимальних спільних рішень.