Мета статті – визначити і охарактеризувати особливості критичного прослуховування як стратегії оцінки звукового сигналу в контексті мистецтва звукозапису. Для всебічного розгляду та осмислення означеної проблематики застосовано метод узагальнення та систематизації наукових знань про феномен звуку в галузі музикознавства, а також аналітичний і синтетичний методи, метод музикознавчого аналізу, типологічний та системно-структурний, що посприяли систематизації інформації, дослідженню явища музичного звукозапису в єдності та багатоманітті елементів, визначенню місця критичного прослуховування в мистецтві звукозапису та ін. Наукова новизна. Досліджено специфіку критичного прослуховування та проаналізовано систематичні методи виявлення, оцінювання та формування художніх елементів звукозапису; визначено і охарактеризовано чотири компоненти оцінки якості звуку – спектральний склад, музичний контекст, динамічний контекст та динаміку критичної оцінки прослуховування. Висновки. Мистецтво звукозапису реалізується завдяки вмінню слухати, з метою розпізнавання нюансів і створення професійного якісного запису, а також вмінню використовувати процес запису та технічне обладнання для формування звуку з художньою чуттєвістю. Критичне прослуховування включає в себе оцінку якості звуку для визначення його характерних особливостей відповідно до контексту або виявлення будь-яких небажаних звуків чи характеристик, що впливають на концептуалізацію цілісності музичного твору.