Пропоноване дослідження у комплексному висвітленні явища волонтерства, з урахуванням досвіду прогресивних країн, окреслює окремі сторони формування волонтерського руху в Україні в умовах викликів широкомасштабної війни проти нашої держави. Особливу увагу приділено новим мотиваційним проявам у цій сфері, які певною мірою впливають на характер соціального включення та часткової самозайнятості людей, зокрема молоді. У статті використано: загальнонаукові методи порівняння, описовий метод, аналіз, узагальнення; системний аналіз застосовано при дослідженні поняття волонтерства, а також при вивченні схильності населення до доброчинності; історичний метод та метод порівняння – при дослідженні особливостей волонтерства в Україні і за кордоном; метод аналогії – для порівняння та пояснення необхідності бракуючих ланок у системі регулювання волонтерської діяльності за різних умов. На підставі соціальних обстежень була доповнена загальна оцінка щодо ситуації з волонтерським рухом в Україні в умовах викликів війни, особливості її активізації, мотиваційний характер у контексті не стільки духовної площини, скільки у площині соціально-господарської залученості. Це виявляється як засіб, форма пошуку та здійснення життєвого потенціалу у кризово-критичний період, що сприяє зростанню можливостей життєвого потенціалу людини, адаптації до виживання у критичних умовах для країни та для себе. Ця теза доповнює і розвиває трудовий підхід (економічний аспект) у концептуалізації волонтерства. Результати цієї дослідницької роботи є додатковим інформаційним джерелом щодо висвітлення ситуації з розвитком волонтерства в Україні на сьогодні. Дослідження має як теоретичну значимість для поповнення знання у концептуалізації волонтерської діяльності, так і практичну – пропозиції та обґрунтовані рекомендації органам виконавчої влади щодо подальшого сприяння розвитку волонтерства як форми соціального включення і можливої самозайнятості в сучасних викликах війни в Україні.