В условиях гастроэнтерологического отделения Городской детской клинической больницы №1 г. Донецка обследовано 120 детей с эрозивно-язвенными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки на фоне персистенции Helicobacter pylori в возрасте от 12 до 17 лет. Все пациенты были разделены на четыре группы сравнения. Пациенты I группы в качестве антихеликобактерной терапии получали омепразол + амоксицил- лин + нифурател, II группы – амоксициллин + кларитромицин + коллоидный субцитрат висмута, III группы – омепразол + кларитромицин + нифурател, IV группы – омепразол + кларитромицин + амоксициллин. Изучена эффективность различных схем антихеликобактерной терапии в лечении детей с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки и эрозивным бульбитом. Ни одна из использованных схем антихеликобактерной терапии не позволяет добиться эрадикации Helicobacter pylori у детей с деструктивными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки в 100% случаев. Установлено, что комбинация антибактериальных препаратов кларитромицина и амоксициллина в сочетании с омепразолом либо колоидным субцитратом висмута позволяет добиться эрадикации Helicobacter pylori в 80% случаев у детей с эрозивно-язвенными изменениями слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки. Необходимым является разработка новых комбинированных, более эффективных схем лечения эрозивно-язвенных изменений слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки, которые были бы доступны и безопасны для применения в педиатрической практике.

В умовах гастроентерологічного відділення Міської дитячої клінічної лікарні №1 обстежено 120 дітей з ерозивно-виразковими змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки на тлі персистенції Helicobacter pylori віком від 12 до 17 років. Усі пацієнти були розділені на чотири групи порівняння. Пацієнти I групи в якості антихелікобактерної терапії отримували омепразол + амоксицилін + ніфурател, ІІ групи – амоксицилін + кларитро- міцин + колоїдний субцитрат вісмуту, III групи – омепразол + кларитроміцин + ніфурател, IV групи – омепразол + кларитроміцин + амоксицилін. Вивчена ефективність використання різних трикомпонентних схем антихелікобактерної терапії у лікуванні дітей з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки та ерозивним бульбітом. Жодна з використаних схем антихелікобактерної терапії не дозволяє домогтися ерадикації Helicobacter pylori у дітей з деструктивними змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки у 100% випадків. Встановлено, що використання комбінації антибактеріальних препаратів кларитроміцину та амоксициліну у поєднанні з омепразолом або колоїдним субцитратом вісмуту дає змогу досягнути ерадикації Helicobacter pylori у 80% випадків у дітей з ерозивно-виразковими змінами слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Необхідною є розробка нових комбінованих, більш ефективних схем лікування ерозивно-виразкових змін слизової оболонки дванадцятипалої кишки, які були б доступні і безпечні для застосування в педіатричній практиці.

The study was conducted in the gastroenterological department of Donetsk City Children Clinical Hospital No. 1. The study involved 120 children aged 12-17 years old with erosive and ulcerative changes in the duodenal mucosa on the background of Helicobacter pylori persistence. All patients were divided into four groups of comparison. Patients of group I received omeprazole + amoxicillin + nifuratel, group II – amoxicillin + clarithromycin + colloidal bismuth subcitrate, group III – omeprazole + clarithromycin + nifuratel, group IV – omeprazole + clarithromycin + amoxicillin. The efficiency of different methods of Helicobacter pylori eradication in children with duodenal ulcer and erosive bulbitis has been studied. None of the schemes of anti-HP therapy used allows to achieve Helicobacter pylori elimination in 100% of the cases in children with destructive changes of duodenal mucosa. It has been found that the combination of clarithromycin and amoxicillin with omeprazole or colloidal bismuth subcitrate allows to achieve eradication of Helicobacter pylori in 80% of cases in children with erosive and ulcerative changes in the duodenal mucosa. It is necessary to develop new, combined, more effective schemes for the treatment of erosive-ulcerative changes in the duodenal mucosa, which would be available and safe for application in pediatric practice.