У статті здійснюється комплексне дослідження християнської музики як ключового елемента релігійної традиції, що формується на основі Святого Письма. Розглянуто її значення як засобу трансляції сакральних ідей, вираження віри та формування релігійної ідентичності. Визначено роль музики у християнському богослужінні як інтегратора духовних і теологічних концепцій, що відображають гармонію між текстом, мелодією та ритмом, згідно з біблійними й догматичними засадами. Проаналізовано вплив Святого Письма на формування музичних практик, зокрема через псалми, які становлять основу літургійних форм співу. Висвітлено особливості використання музики як інструменту для поглиблення молитовного настрою та сакральної зосередженості в контексті релігійних обрядів. Наголошено на тому, що музика, як форма літургійного мистецтва, виконує не лише ритуальну функцію, а й слугує засобом формування спільного духовного досвіду, спрямованого на інтеграцію громади у єдиний сакральний простір. У статті підкреслено, що християнська музика, зокрема у вокальній традиції, стає втіленням біблійних ідей, де голос відіграє центральну роль у передачі божественного змісту. Цей підхід демонструє теологічну цінність музики як сакрального медіума, що сприяє формуванню духовної дисципліни та поглибленню екзистенційного переживання. Зроблено висновок, що християнська музика, як невід’ємний компонент богослужіння, відіграє вирішальну роль у передачі теологічних ідей, забезпечуючи гармонійне поєднання духовного та художнього. Її дослідження в контексті Святого Письма дозволяє не лише глибше зрозуміти сакральні засади музики, а й розкрити її значення як важливого інструмента для формування культурного і духовного досвіду релігійних спільнот.