Мета роботи – виявити перспективність використання ефективних для силових видів спорту основних видів моделей тренувальних занять для підвищення рівня спеціальної ударної підготовки спортсменів із хор- тингу. Методи. Контингент обстежених складався із 60 спортсменів. Для кожної з трьох створених груп запропоновано окрему модель занять. Відмінність між моделями тренувань полягала у використанні різного варіанта поєднання вправ на тренажерах чи з вільною вагою обтяжень. При цьому використовувалася різна послідовність виконання базових й ізолюючих вправ. Контроль за змінами показників ударної підготовки (кількість влучно виконаних ударів ногами за 15 с із максимальною силою) відбувався на початку дослідження та протягом наступних трьох місяців із періодичністю в 30 днів. Результати. Установлено, що за три місяці досліджень найбільше підвищення рівня ударної підготовки на 28,8 % виявлено під час контрольної вправи «кількість влучних прямих ударів коліном задньої ноги з однобічної бойової з максимальною силою за 15 с» у спортсменів другої групи. Відсутність кількісних змін досліджуваних показників простежено лише в спорт- сменів першої групи під час виконання таких вправ, як удар ногою знизу підйомом ступні в голову, короткий задній удар ногою. У спортсменів третьої групи, які використовували комбіновану модель тренувань, у порів- нянні з представниками інших груп, досліджувані показники підвищились у середньому на 11,2 % у зіставленні з вихідними даними. Висновки. Модель силової спрямованості, в основі якої використовуються комплекси вправ зі штангою та гантелями в умовах анаеробно-алактатного режиму енергозабезпечення та навантаженнями 85 % від 1RМ, згідно з результатами проведеного дослідження, є найбільш ефективною.