Мета. Оцінити можливості комбінованої методики ультразвукового дослідження у хворих на хронічний парапроктит та обґрунтувати обсяг хірургічного втручання. Матеріали та методи. У цьому дослідженні брали участь 114 пацієнтів віком від 25 до 59 років, обох статей (66 чоловіків, 48 жінок), яким на підставі обстеження було встановлено діагноз «хронічний парапроктит». Комплексне обстеження проводили з використанням традиційно прийнятих методик. Додатково для визначення тактики подальшого оперативного лікування проводили комбіноване ультразвукове дослідження. Таку методику застосували за одну добу до оперативного втручання з використанням ультразвукового сканера SLE-101PC за подвійною (абдомінальною і трансректальною) методикою, з датчиками 3,5 і 5–7,5 МГц відповідно. Результати. Проведене нами доопераційне ультразвукове дослідження в усіх пацієнтів з хронічним парапроктитом дозволило об’єктивно засвідчити його високу інформативність щодо виявлення внутрішніх отворів нориць та їх розгалужень. Так, з усіх обстежених хворих (114 осіб) у 110 пацієнтів (96,49 %) об’єктивно встановлено наявність внутрішнього отвору нориці. При цьому додаткові розгалуження нориці було визначено у 95 пацієнтів (83,3 %). Висновки. 1. На доопераційному етапі у хворих на хронічний парапроктит показано використання комбінованого ультразвукового дослідження, що забезпечило чітке визначення локалізації вогнища запального процесу, прослідковування ходу нориці, виявлення її внутрішнього отвору. 2. У пацієнтів зі складними параректальними норицями при поєднанні інфільтративно-запального процесу в параректальній клітковині доцільним є додаткове використання контрастної методики ультразвукового дослідження. Виконання комбінованої ультразвукової та контрастної методики дозволило виявити внутрішній отвір нориці у 96,7 % пацієнтів, розгалуження та інфільтративно-запальні зміни в параректальній клітковині — у 83,3 %, що дозволило визначити адекватний обсяг хірургічного втручання.