Після завершення Першої світової війни внаслідок розпаду двох імперій – Габсбургів і Романових – на карті Європи з'явилися нові держави, точніше відновили свою незалежність. Таку спробу здійснили й українці. Проте через внутрішні причини та вплив зовнішніх чинників Україна, як суверенна держава не втрималась. Більшою частиною її теренів заволоділа більшовицька Росія, створивши згодом СРСР. Частина ж західноукраїнських земель потрапила під панування сусідніх країн. Власне, сказане стосується й західної частини історичної Волині, яка у міжвоєнне двадцятиліття перебувала у складі Польщі. Тепер – це Волинська, Рівенська і частина Тернопільської областей.У статті розглядається діяльність українських просвітницьких організацій того часу на Волині. Мова зокрема про Просвіту, яка ще за часів Австро-Угорщини виникла в Галичині і поширила свою діяльність на інші українські землі. Польська влада на Волині побачила у діяльності Просвіти загрозу полонізації краю, намагалась обмежити її діяльність, а згодом сприяла утворенню лояльного до себе Волинського українського об'єднання, яке й могло замінити заборонену Просвіту. Проте більшість жителів краю складали українці і ВУО по суті продовжило справу Просвіти, хоч формально іншими методами. Слід зазначити, що з початком Другої світової війни і включенням Західної Волині до складу СРСР, влада останнього, керуючись засадами своєї політико-ідеологічної доктрини, ліквідувала тут не лише польське панування, але й ґрунтовно руйнувала суспільно-культурні організації – і українські і польські, що на багато десятиліть відкинуло розвиток громадянського суспільства.