Відомо, що гомоцистеїн — ранжований незалежний фактор ризику серцево-судинних ускладнень. Метою дослідження є оптимізація лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) шляхом контролю гіпергомоцистеїнемії додатковим призначенням перорального В-вітамінного комплексу та 1 мг фолієвої кислоти. Матеріал і методи. У дослідження було включено 80 пацієнтів із ГХ І–ІІІ стадій віком 58,29 ± 0,84 року. Пацієнти були рандомізовані на клінічні групи. Хворі групи А (n = 34) отримували терапію на тлі призначення блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ типу та діуретичний засіб за потребою. Пацієнтам групи В (n = 46) на тлі базової терапії додатково призначили гомоцистеїн-знижуючу комбінацію. Термін спостереження — три місяці. Контрольну групу становили 34 практично здорові особи. Рівень загального гомоцистеїну визначали імуноферментним методом набором Homocysteine EIA до та після лікування. Результати. Рівень гомоцистеїну в групі А достовірно не змінився (14,60 ± 1,09 мкмоль/л проти 13,60 ± 0,89 мкмоль/л при р > 0,05) і перевищував дані групи контролю (9,20 ± 0,56). У групі В відбулась редукція зазначеного маркера на 22,7 % (р < 0,0001). Висновки. У пацієнтів із ГХ спостерігається елевація гомоцистеїну в порівнянні з практично здоровими особами (р < 0,0001). Гіпотензивна терапія не впливає на концентрацію гомоцистеїну. Включення у гіпотензивну терапію вітамінної комбінації та 1 мг фолієвої кислоти сприяє достовірному зниженню рівня гомоцистеїну в порівнянні з базовим (р < 0,0001).