Стаття присвячена комплексному аналізу проблем та викликів, пов’язаних з інтеграцією українського аграрного ринку у європейський простір, що є однією з ключових цілей зовнішньоекономічної стратегії України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що аграрний сектор становить вагому частку вітчизняного ВВП, є одним із провідних експортних напрямів та забезпечує продовольчу безпеку як України, так і значної частини країн-партнерів. У статті розглядаються системні бар’єри, що гальмують ефективну інтеграцію: інституційна та правова невідповідність між національною аграрною політикою та європейськими стандартами; фрагментарність і суперечливість нормативно-правової бази; технічна відсталість значної частини сільськогосподарських виробництв; низький рівень доступу до фінансування, особливо серед малих і середніх агровиробників; нерозвиненість логістичної інфраструктури; проблеми із забезпеченням прозорості земельних відносин та обмеженість інноваційного потенціалу. У роботі також досліджено позитивні аспекти інтеграції, серед яких — розширення доступу до ринків збуту, підвищення конкурентоспроможності, активізація технологічного оновлення та адаптація до міжнародних екологічних і соціальних стандартів. Особлива увага приділена ролі Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка створює правові підстави для поступової гармонізації регуляторної бази, розвитку торговельних відносин та посилення позицій України на світовому аграрному ринку. У статті подано SWOT-матрицю – сильних та слабких сторін, можливостей та загроз аграрного сектору України у разі вступу у Європейський простір. Запропоновано низку практичних рекомендацій щодо вдосконалення політики: удосконалення системи державного управління агросферою, підтримка інноваційного агровиробництва, стимулювання кооперації та розвитку державно-приватного партнерства. Результати дослідження можуть бути використані як основа для розробки національної стратегії щодо подолання бар’єрів євроінтеграції аграрного сектору з урахуванням сучасних викликів та перспектив розвитку.