У статті обґрунтована актуальність дослідження характеристик радіолокаційного розсіяння сучасних повітряних об'єктів за допомогою методів математичних моделювання. Проведено аналіз існуючих методів оцінювання вторинного випромінювання повітряних об'єктів, які дозволяють досягти поставленої мети – отримання характеристик радіолокаційного розсіяння моделі винищувача-бомбардувальника Су-17М3. Рядом переваг у цьому випадку володіють методи, засновані на інтегральних уявленнях класичної електродинаміки та їх короткохвильових асимптотиках. Розроблена модель поверхні літака Су-17М3. Наводяться результати розрахунку характеристик радіолокаційного розсіяння (ефективної поверхні розсіяння, "некогерентної" ефективної поверхні розсіяння, середніх та медіанних значень ефективної поверхні розсіяння, законів розподілу амплітудного множника відбитого сигналу) літака Су-17М3 для різних частот опромінення зондувального сигналу. Отримані результати можуть бути використані на етапі модернізації існуючих і проектування перспективних вітчизняних радіолокаційних систем з метою оцінювання можливостей різних конструктивних варіантів систем, що розглядаються, щодо виявлення, супроводження та розпізнавання повітряних об’єктів даного типу. Крім того використання результатів, які отримуються за допомогою розробленого методу математичного моделювання, дозволить оптимізувати конструкцію перспективних вітчизняних літальних апаратів з метою зменшення їх радіолокаційної помітності. Розроблений метод дозволяє проводити чисельне моделювання радіолокаційних характеристик повітряних об'єктів різних типів при заданих поляризаціях, просторових і часово-частотних параметрах зондувальних сигналів в інтересах розв'язання широкого кола прикладних задач радіолокації.