The object of our study is Lesia Ukrainka’s drama “Blue Rose”, which belongs to a range of works that convincingly testified that the development of Ukrainian literature of the late nineteenth and early twentieth centuries was in line with the development of the European literary space. The intertextual associations and manifestations investigated by us in the analyzed drama serve as the basis for the conclusion that this work is a milestone not only in the works by Lesia Ukrainka, but also throughout the contemporary national drama. The author associated it with hopes for the modernization of the Ukrainian theater, which she offered a drama of “a new direction”. Significant signs of such drama, which testify its intertextuality, are, in particular, “ literarization”, citations, literary analogies – features that were not characteristic of the works by not only Lesia Ukrainka’s predecessors, but also her contemporaries. The article clarifies the functions of intertextual associations and manifestations in the poetics of the drama “Blue Rose”, in expressing the symbols of the work, in revealing the problems, in the representation of the characters. In particular, the image-symbol of the blue rose is the key one in the drama, its polyfunctionality, which manifests itself at different levels of the structure of the text. The role of intertextuality as a factor of interaction of the drama “Blue Rose” with the strata of cultures of the previous centuries has also been found out. The article emphasizes that the intertextuality of Lesia Ukrainka’s drama manifests itself at the level of both scientific and artistic discourse, which results in the creation of an associative series in the context of the epochs. The main functions of intertextual inclusions in the analyzed work by Lesia Ukrainka and their role in the process of creation of characters are investigated.

Объектом нашей студии является драма Леси Украинки «Голубая роза», которая относится к числу тех произведений, которые убедительно показали, что развитие украинской литературы конца XIX – начала ХХ века происходило в русле развития европейского литературного пространства. Исследованные нами интертекстуальные ассоциации и проявления в анализируемой драме служат основанием для вывода о том, что это произведение является этапным не только в творчестве Леси Украинки, но и во всей тогдашней отечественной драматургии. С ним автор связывала надежды на модернизацию украинского театра, которому предложила драму «нового направления». Отличительными признаками такой драмы, которые свидетельствуют о её интертекстуальности, является, в частности, «литературность», цитатность, литературные аналогии – черты, которые не были свойственны произведениям не только предшественников Леси Украинки, но и ее современников. В статье выяснены функции интертекстуальных ассоциаций и проявлений в поэтике драмы «Голубая роза», в выражении символики произведения, в раскрытии проблематики, в изображении характеров персонажей. В частности, детально проанализирован ключевой в драме образ-символ голубой розы, его полифункциональность, проявляющаяся на разных уровнях структуры текста. Выяснена также роль интертекстуальности как фактора взаимодействия драмы «Голубая роза» с пластами культур предыдущих веков. В статье сделан акцент на том, что интертекстуальность драмы Леси Украинки проявляется на уровне как научного, так и художественного дискурса, благодаря чему выстраивается в произведении ассоциативный ряд в контексте эпох. Исследованы основные функции интертекстуальных включений в рассматриваемом произведении Леси Украинки и их роль в процессе создания характеров персонажей.

Об’єктом нашої студії є драма Лесі Українки «Блакитна троянда», яка належить до кола тих творів, котрі переконливо засвідчили, що розвиток української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття відбувався в руслі розвитку європейського літературного простору. Досліджені нами інтертекстуальні асоціації та прояви в аналізованій драмі служать підставою для висновку про те, що цей твір є етапним не лише у доробку Лесі Українки, а й у всій тогочасній вітчизняній драматургії. З ним авторка пов’язувала надії на модернізацію українського театру, якому запропонувала драму «нового напрямку». Прикметними ознаками такої драми, які засвідчують її інтертекстуальність, є, зокрема, «літературність», цитатність, літературні аналогії – риси, які не були властиві творам не тільки попередників Лесі Українки, але і її сучасників. У статті з’ясовано функції інтертекстуальних асоціацій та проявів у поетиці драми «Блакитна троянда», у вираженні символіки твору, у розкритті проблематики, в зображенні характерів персонажів. Зокрема, детально проаналізовано ключовий у драмі образ-символ блакитної троянди, його поліфункціональність, що виявляється на різних рівнях структури тексту. З’ясовано також роль інтертекстуальності як чинника взаємодії драми «Блакитна троянда» з пластами культур попередніх століть. У статті зроблено наголос на тому, що інтертекстуальність драми Лесі Українки проявляється на рівні як наукового, так і мистецького дискурсу, завдяки чому вибудовується у творі асоціативний ряд в контексті епох. Досліджено основні функції інтертекстуальних включень в аналізованому творі Лесі Українки та їх роль у процесі творення характерів персонажів.