У 1918–1919 роках Станиславів виконував особливу функцію в рамках нової української держав­ності, будучи столицею новоствореної республіки. Національний характер Станиславова не відрізнявся від статистичної картини міст Східної Галичини, в яких переважали поляки та євреї. Зважаючи на вищевикладене, становище польського населення перед обличчям польсько-української війни було важ­ливим елементом внутрішньої політики Західно-Української Народної Республіки, особливо з ураху­ванням зусиль Державного секретаріату, який прагнув до довіри в очах держав Антанти. Тому непослідовний національний характер міста був величезною проблемою для української влади. Мета цієї статті – показати польсько-українські відносини в Станиславові під час існування Західно-Української Народної Республіки з особливим акцентом на ставленні української влади до польської громади, яка проживала в місті. У роботі показані різні підходи української влади до поляків. Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка, Станиславів, польсько-українські сто­сунки, польсько-українська війна.