Метою цієї статті є аналіз методів побудови досліджень у політичній сфері міжнародних відносин. Також у роботі розглядаються два підходи до вивчення історичних подій та дій країн на міжнародній арені. Перший підхід наголошує на тому, що відсутність випадку у статистиці не означає, що він не міг мати місце в реальності. Рішення країни та події можуть залишатися недостатньо задокументованими через бажання зберегти конфіденційність, обмежену інформацію або те, що події розвиваються в реальному часі. Цей підхід наголошує на необов’язковій прив’язці до офіційних звітів і статистики. Другий підхід вказує на проблему статистичної зацикленості на конкретних подіях і підкреслює важливість аналізу інших обставин, які могли б вплинути на результат. При цьому дослідники повинні визначити, чому виникла саме така ситуація, а не інша можлива. За допомогою корпоративного та критичного методу зроблено висновок, що деякі ризики обох підходів включають у себе складність визначення об’єктивності та переконаності в результаті аналізу. Перший підхід може призвести до невпевненості в тому, що сталося, тоді як другий – ставити під сумнів припущення про відповідність випадку. Дослідження порівнюваних випадків часто підкреслює важливість адекватного контролю факторів та встановлення умов для порівняння.