The relevance of the study is the need to deepen the analytics of Chilean guitar music by studying the influence of Guitarron as an instrument of folk and religious usage on the development of academic guitar art.Main objectives of the study is to identify the historical and genre aspects of the musical life and development of the Chilean guitarron as well as its influence on modern guitar practice.The methodology involves the use of historical, systemic, structural-functional methods (for a comprehensive analysis of historical events, studying of genre-stylistic elements of Chilean musical traditions), comparative and phenomenological approaches (for comparing Latin American and European instruments and their organological features). The combination of these methods and approaches provides a wide panorama of the consideration of Chilean Guitarron as a phenomenon and its impact on the processes of developing Chilean musical culture in 20th century and strong relations with national guitar art.Results and conclusions. The history of the Chilean guitarron as a unique variety of Latin American guitar-like instruments is considered. Its belonging to the sound symbols of the Andean culture is determined. The information on ancient national instruments and musical traditions of Chile of the pre-colonial and colonial periods is systematized. The pedigree of the instrument from the European Renaissance and Baroque guitar is traced. Organological specificity (significantly larger sizes, wide neck, 25 strings in five rows with the addition of diablitos paired trebles) and timbre features were determined. The modern ideas of Chilean researchers about the continuity of the aesthetics of guitar sound associated with the pre-Columbian Andean sound concept, which was formed much earlier than the appearance of European chordophones in Latin America are presented. The discrete character of the guitarron’s development process is outlined, due to the regional isolation of the centers of its occurrence and existence. The specifics of solo and ensemble music playing are determined. The genre-communicative functions of the guitarron as a “Catholic” instrument, involved in Chilean church ceremonies along with the organ, bassoon, harp and vihuela are revealed. The practice of accompanying the sacred, liturgical chants of Canto a lo Divino is considered. The connection with the poetry of the ancient Chilean folk genres Canto a lo Poeta as a source of modern guitar traditions of Chile is determined. The involvement of the guitarron in the creation of the song-dance genre of cueca, as well as socially oriented song culture, is indicated. The process of reviving a forgotten instrument in the twentieth century is associated with restoring the traditions of guitar building, improving the playing technique, forming centers of folk music making and organizing annual guitarronero festivals, concerts and scientific and methodological seminars.

Актуальность статьи заключается в возможности углубления аналитики чилийской гитарной музыки посредством изучения влияния традиций и культуры бытования гитаррона — национальной разновидности латиноамериканских гитарообразных инструментов.Цель статьи — выявить исторические, жанровые аспекты музыкального бытования и развития чилийского гитаррона, а также его влияние на современную гитарную практику.Методология исследования включает использование исторического, системного, структурно-функционального методов (для комплексного анализа исторических событий, изучения жанрово-стилевых элементов чилийских музыкальных традиций), компаративного и феноменологического подходов (для сравнения латиноамериканских и европейских инструментов, их органологических особенностей). Сочетание этих методов и подходов даёт широкую панораму бытования чилийского гитаррона как феномена и его влияния на процессы развития чилийской музыкальной культуры в ХХ веке), а также прочные связи с национальным гитарным искусством.Основные результаты и выводы. Рассмотрена история чилийского гитаррона как уникальной разновидности латиноамериканских гитарообразных инструментов. Определена его принадлежность к звуковым символам андской культуры. Систематизирована информация о старинных национальных инструментах и музыкальных традициях Чили доколониального и колониального периодов. Прослежена родословная инструмента, восходящая к европейской ренессансной и барочной гитаре. Определена органологическая специфика (значительно большие размеры, широкий гриф, 25 струн в пяти рядах с добавлением парных дискантов «diablitos») и тембровые особенности. Приведены современные идеи чилийских исследователей о преемственности эстетики звука гитаррона, связанной с доколумбовой андской звуковой концепцией, которая сформировалась значительно раньше появления европейских хордофонов в Латинской Америке. Очерчен дискретный характер процесса развития инструмента, обусловленный региональной изоляцией очагов его возникновения и бытования. Определена специфика сольного и ансамблевого музицирования. Раскрыты жанровокоммуникативные функции гитаррона как «католического» инструмента, задействованного в чилийских церковных церемониях наравне с органом, фаготом, арфой и виуэлой. Рассмотрена практика сопровождения священных, литургических песнопений Canto a lo Divino. Определена связь с поэтикой старинных чилийских народных жанров Canto a lo Poeta как источника современных гитарных традиций Чили. Обозначена причастность гитаррона к созданию песенно-танцевального жанра куэка, а также социально направленной песенной культуры. Процесс возрождения забытого инструмента в ХХ веке связан с восстановлением традиций гитаростроения, совершенствованием техники игры, формированием очагов народнобытового музицирования и организацией ежегодных фестивалей гитарроньеров, концертов и научно-методических семинаров.

Розглянуто історію чилійського гітаррона як унікального різновиду латиноамериканських гітарообразних інструментів. Визначено його належність до звукових символів андської культури. Систематизовано інформацію про старовинні національні інструменти і музичні традиції Чилі доколоніального й колоніального періодів. Простежено родовід інструмента від європейської ренесансної та барокової гітари. Окреслено органологічну специфіку (значно більші розміри, широкий гриф, 25 струн у п’яти рядах із доданням парних дискантів “diablitos”) та темброві особливості. Наведено сучасні ідеї чилійських дослідників щодо спадкоємності естетики звука гітаррона, пов’язаної з доколумбовою андською звуковою концепцією, яка сформувалась значно раніше появи європейських хордофонів у Латинській Америці. Позначено дискретний характер процесу розвитку інструмента, обумовлений регіональною ізоляцією осередків його виникнення та побутування. Окреслено специфіку сольного й ансамблевого музикування. Розкрито жанрово-комунікативні функції гітаррона як «католицького» інструмента, задіяного у чилійських церковних церемоніях поряд з органом, фаготом, арфою та віуелою. Розглянуто практику супроводу священних, літургійних піснеспівів Canto a lo Divino. Окреслено зв’язок з поетикою старовинних чилійських народних жанрів Canto a lo Poeta як джерела сучасних гітарних традицій Чилі. Визначено причетність гітаррона до створення пісенно-танцювального жанру куека, а також соціально спрямованої пісенної культури. Процес відродження забутого інструмента у ХХ столітті пов’язаний з відновленням традицій гітаробудування, вдосконаленням техніки гри, формуванням осередків народно-побутового музикування та організацією щорічних фестивалів гітарроньєрів, концертів та науково-методичних семінарів.