Актуальність. З розвитком та удосконаленням сучасних методів імуногістохімічного дослідження з’явилися нові можливості вивчення молекулярно-біологічних властивостей дисплазії шийки матки (ДШМ), відкриваючи нові ланки її морфогенезу. Враховуючи демографічну ситуацію в Україні, несприятливу тенденцію до збільшення частоти плоскоклітинних інтраепітеліальних уражень шийки матки (ШМ) та безплідності, стає очевидною необхідність подальшого дослідження ДШМ, що асоційована з папіломавірусною інфекцією (ПВІ). Мета дослідження полягала у визначені імуногістохімічних особливостей дисплазії шийки матки у жінок хворих на безпліддя в залежності від прогресії папіломавірусної інфекції. Методи. Для виявлення папіломавірусної інфекції застосовувалась специфічна кількісна діагностика полімеразно-ланцюгової реакції з гібридизаційно-флюорисцентною детекцією в реальному часі. При імуногістохімічному дослідженні використовували первинні моноклональні антитіла до Кі-67, р63, VEGF, p16ink4а , естрогенових (ER) та прогестеронових рецепторів (PR), E-кадгерину. Отримані результати в ході виконання дослідження піддавали статистичній обробці методами варіаційної статистики. Результати. У жінок хворих на безпліддя встановлені імуноморфологічні особливості дисплазії шийки матки в залежності від прогресії папіломавірусної інфекції та доведений достовірний вплив навантаження ВПЛ ВКР на рівень експресії молекулярно-біологічних маркерів в залежності від ступеня важкості дисплазії шийки матки. Висновки. Тому для здійснення діагностичного процесу і визначення перебігу ДШМ найбільш оптимальним є застосування маркерів Кi-67, р63, pl6ink4a, VEGF, Е-кадгерину, оскільки зміна їх експресії найчастіше відповідала ступеню важкості ДШМ.