Предметом дослідження статті є осмислення та розгортання тези про місце контрактуалізму Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо на теренах модерної та постмодерної практичної філософії в контексті теорії суспільної угоди та її місця в сучасній філософії. Послідовно доведено, що найістотніше визначення суспільної угоди знаходиться саме в царині практичної філософії і тлумачиться нею як механізм, спосіб несуперечливого людського існування, дія спільноти людей, які разом, добровільно встановлюють і дотримуються певних прав і обов’язків. Автор пропонує порівняльний аналіз творчого доробку Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо з метою поглибленого розуміння актуальності та методологічної значущості для сьогодення їх роздумів про суспільну угоду. Реконструкція антропологічної складової основних теоретичних здобутків Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо дала можливість дослідити розуміння ними засадничої для людського буття проблеми, а саме – проблеми справедливості. Політична антропологія Т. Гоббса та Ж.-Ж. Руссо є витоком і осердям дослідження істотного взаємозв’язку конфліктного та кооперативного образів людини й актуалізує філософське осмислення механізмів формування автономної особистості та розуміння модерного контрактуалізму як інтелектуально-дієвої допомоги в наших спробах дослідити особисту свободу людини в контексті істотних суспільних трансформацій, зберегти та розвинути такі досягнення модерного соціального проекту, як права людини і демократична правова держава.