Актуальність. Переломи проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) в осіб похилого та старечого віку продовжують залишатися актуальною проблемою клінічної медицини. Мета: оцінити віддалені результати оперативного лікування методом накісткового остеосинтезу пластиною пацієнтів похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Матеріали та методи. Проаналізовано 744 історії хвороби пацієнтів, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17 у період 2008–2016 рр. До групи дослідження ввійшли пацієнти літнього та старечого віку з низькоенергетичними переломами ПВСК. Для подальшого дослідження за віковими критеріями та типом перелому сформована група з 24 пацієнтів, середній вік яких становив 71–74 роки: 10 пацієнтів чоловічої та 14 пацієнтів жіночої статі. У всіх пацієнтів виявлена супутня патологія з переважанням захворювань серцево-судинної системи. Усім хворим виконано остеосинтез проксимальною стегновою пластиною з кутовою стабільністю. Оцінка больового синдрому, статико-динамічної активності пацієнтів, деформації та амплітуди рухів оперованої нижньої кінцівки проводилася з використанням оцінної шкали Харріса. Результати. Віддалені результати лікування переломів ПВСК методом остеосинтезу накістковою пластиною вивчалися на прикладі 24 пацієнтів, термін спостереження становив від 9 років до 1 року. Залежність від сторонньої допомоги при виписці спостерігалася у 16 пацієнтів, 15 хворих використовували ходунки. У 14 випадках пацієнти частково навантажували оперовану нижню кінцівку, 3 пацієнта пересувалися з повним навантаженням, 7 пацієнтів — без опори на оперовану нижню кінцівку. Термін користування зовнішніми опорами становив від 4 місяців дотепер. При анкетуванні 91,6 % хворих суб’єктивно відзначили погіршення якості життя після хірургічного лікування перенесеної травми. Після остеосинтезу накістковою пластиною хороший результат (12,5 %) виявлено лише у однієї пацієнтки, задовільні результати у анкетованих пацієнтів не виявлено, незадовільні результати (87,5 %) відзначені у 7 анкетованих пацієнтів. Слід сказати, що хороший результат (88 балів за шкалою Харріса) відзначено у однієї пацієнтки з 2-м типом перелому, вік якої на момент операції становив 66 років. Причинами незадовільних результатів стало вторинне зміщення кісткових уламків (25 %), присутність помірного або слабкого болю (87,5 %). Висновки. Хірургічне лікування переломів проксимального відділу стегнової кістки у осіб похилого та старечого віку супроводжується високою летальністю (66,6 %). Віддалені результати після остеосинтезу переломів цієї ділянки у 87,5 % були поганими, причинами чого були вторинне зміщення кісткових уламків (25 %), присутність помірного або слабкого болю (87,5 %). Лікування хворих літнього та старечого віку накістковим остеосинтезом із переломами проксимального відділу стегнової кістки часто не дозволяє активізувати хворих у ранні терміни, що згодом призводить до загострення хронічних супутніх захворювань. Застосування накісткового остеосинтезу при лікуванні переломів проксимального відділу стегна в осіб похилого та старечого віку є малоефективним методом, який би дозволив досягти хороших і задовільних результатів. Потрібна розробка методів хірургічного лікування пацієнтів похилого та старечого віку з переломами проксимального відділу стегнової кістки, що дозволяють здійснити ранню активізацію хворого з повним навантаженням на оперовану нижню кінцівку.