Досліджено функціональність програмно-цільового методу бюджетування з урахуванням специфіки цільових програм. Останні повинні відображати цілі, терміни, наявні фінансові ресурси і в цілому забезпечувати вирішення завдань конкретної цільової програми. Обґрунтовано основні складові в досягненні балансу інтересів суб’єктів економічної діяльності. Сформовано ключові напрями оцінювання ефективності заходів щодо реалізації бюджетних програм залежно від стадії їх виконання — попередня, проміжна і заключна. У частині таких стадій розглянуто методи оцінювання ефективності бюджетних програм (метод аналізу витрат і вигод, метод аналізу витрат і результативності, метод «витрати — ефективність», аналіз витрат і корисності). Доведено, що доцільність використання бюджетних програм визначається сукупністю якісних і кількісних показників оцінювання ефективності та результативності, зокрема з позиції економічних, соціальних, витратних індикаторів, індикаторів обсягів та індикаторів ефективності. Сформовано вимоги до показників оцінювання ефективності реалізації бюджетних програм. Особливу увагу приділено комплексу організаційно-технічних заходів, які стосуються належного формування, трансформування та обліку інформації. Обґрунтовано необхідність діагностування індикаторів ефективності реалізації бюджетних програм щодо доцільності проведення їхнього постійного моніторингу. Удосконалено підхід до бюджетного стратегування на основі обчислення інтегрального показника прогнозного рівня досягнення цілей бюджетної програми із візуалізацією радар-діаграми стратегічних альтернатив. Перевагами такого науково-методичного підходу до бюджетного стратегування є: по-перше, гнучкість підходу, адже кількість індикаторів досягнення цілей бюджетної програми, які застосовуються, за потреби може змінюватись; по-друге, простота розрахунків і наочність їхніх результатів. Доведено, що програмно-цільове бюджетування характеризується двоаспектністю, з одного боку, як особливий вид діяльності, спрямований на досягнення поставлених органами державної влади цілей, що реалізуються на основі чинного законодавства, а з другого боку, є способом впровадження державних рішень у практичну площину.