У статті розглянуто питання потенціалу смартфону як сучасного освітнього інструменту і засобу навчання. Метою висвітленого суб’єктно орієнтованого дослідження було вивчення особистісних та гендерних особливостей уявлень учнів про можливості формування та розвитку наскрізних умінь за допомогою смартфону як найпоширенішого засобу самостійного/дистанційного навчання. Для досягнення мети дослідження застосовано метод опитування з використанням авторської анкети, яка містила 23 пункти (дескриптори наскрізних умінь), що оцінювались за ступенем згоди із запропонованим твердженням за порядковою шкалою Лікерта. Результати опитування (N=156) проаналізовано за гендерною ознакою із застосуванням методів дескриптивного та факторного аналізу. Новизна дослідження полягає в застосуванні інструментального та диференційованого підходів до вивчення питань формування наскрізних умінь як спільних для всіх предметів результатів навчання, визначенні кластерів значущих для учнів чоловічої і жіночої статей складників наскрізних умінь у площині можливостей, які виникають завдяки використанню смартфонів. За результатами аналізу індивідуальних і узагальнених за відповідними ознаками матриць рангів визначено вміння, розвитку яких, на думку респондентів, сприяє використання смартфонів, та вміння, розвиток яких учні піддають сумніву. За результатами факторного аналізу побудовано чотирифакторні моделі значущих для респондентів наскрізних умінь. Порівняння характеристик об’єктів оцінювання у відповідних факторних просторах дало змогу визначити гендерні відмінності в особистісних уявленнях учнів про вплив смартфонів на результати навчальної діяльності. За виявленими перевагами і недоліками використання смартфонів для оволодіння учнями наскрізними вміннями запропоновано практикоорієнтовані висновки, які можуть бути використані при розробленні методичних рекомендацій щодо ефективних методів, інструментів і засобів формування й оцінювання наскрізних умінь.