Метою роботи є визначення стійкості до антибіотиків молочнокислих коків, виділених з чорноморських водоростей і мідій Mytilus galloprovincialis. Методи. Класичні мікробіологічні методи використовували для вивчення культуральних і фізіолого-біохімічних характеристик. Визначення бактерій до виду здійснювали за спектром жирних кислот з використанням автоматичної системи ідентифікації мікроорганізмів MIDI Sherlock методом газової хромотографії. На підставі отриманих результатів ізоляти віднесені до видів Enterococcus faecalis, Pediococcus pentosaceus, Streptococcus bovis і Leuconostoc mesenteroides. Стійкість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Графічну обробку даних проводили за програмою Microsoft Excel та R 3.4.0. Результати. Ізольовані бактерії за сукупними фізіолого-біохімічними ознаками та за складом жирних кислот віднесені до родів Enterococcus, Pediococcus, Streptococcus, Leuconostoc, Lactococcus. Показано, що більшість бактерій роду Enterococcus стійкі до бензилпеніциліну (85,7%) і цефазоліну (71,4%). Майже половина з них стійкі також до рифампіцину, цефіксиму і стрептоміцину (42,9%). Представники роду Pediococcus резистентні до бензилпеніциліну (83,3%), цефазоліну (83,3%), канаміцину (66,7%) і цефіксиму (66,7). Бактерії роду Streptococcus були найбільш стійкими до дії антибіотиків. Процент стійких штамів коливався від 50,0% до 100,0% в залежності від антибіотика. Показники стійкості до антибіотиків представників роду Leuconostoc були досить варіативними та їх профіль відрізнявся від усіх інших молочнокислих коків. Представники роду Lactococcus були стійкими майже до усіх досліджених антибіотиків. Висновки. На основі отриманих даних встановлено, що більшість досліджених чорноморських штамів молочнокислих коків, асоційованих з водоростями і мідіями володіють природною резистентністю до антибіотиків.