Мета статті – з’ясувати особливості інтерпретації минулого й актуального стану українсько-російських взаємин авторами «Нашого лемка». Завданням розвідки є всебічна реконструкція проблематики українсько-російських відносин, представленої на сторінках флагмана русинської періодики міжвоєнного часу часопису «Наш лемко». Дослідницька методологія спирається на звичне для праць з історії науки поєднання принципів (історизму та об‘єктивності) і методів (філософських, загальнонаукових та спеціально-історичних) наукової праці. Підсумовуючи представлену на сторінках «Нашого лемка» реконструкцію українсько-російських взаємин, вкажемо на її концептуальну продуманість і змістову насиченість. У першому випадку йшлося про послідовне утвердження соборницького мислення в середовищі своїх читачів. Крізь цю призму Московія поставала одвічним ворогом українства, який всіма можливими заходами руйнував його єдність із метою подальшого фізичного закабалення і духовного винищення. Таку світоглядну модель публіцисти часопису ретельно узасаднювали численними прикладами з історії східноєвропейського регіону від доби Середньовіччя до Новітнього часу. Вони послідовно доводили читачеві цивілізаційну відмінність європейського за своїми цінностями українства від варварського світу російської деспотії. Утверджуючи життєвий оптимізм серед знедолених негараздами русинів, автори «Нашого лемка» акцентували на історичній нездоланності українців у цій нерівній жорстокій боротьбі, виходячи з етичної засади телеологічної переваги добра над злом. Насамкінець вкажемо на успішність національної політики видавців русинського часопису, адже попри потужні нівеляційні впливи і відсутність власної державності лемки здебільшого залишилися при українському національному виборі.