Стаття присвячена обгрунтуванню інноваційних засад трансформаційних змін та інституціональних інструментів формування й розвитку сучасних бізнес-моделей в агропромисловому виробництві. Акцентовано наявність інституціональних і онтологічних обмежень поширенню інноваційних форм бізнесу в аграрній сфері, внаслідок неоптимальної структури виробництва, технологічного відставання, часткової тінізації аграрної економіки, перманентних політичних, економічних криз. Визначено, що інвестиційні процеси в галузі не сприяли модернізації аграрного виробництва та постали одним із факторів закріплення деформованої виробничої структури сільського господарства і його сировинної спеціалізації. Обґрунтовано, що для реалізації інноваційних засад аграрного розвитку інституціональне регулювання має бути спрямованим на поширенні нових бізнес-стратегій, що базуються на поглибленні спеціалізації, інтеграції, кооперації, різних форматах партнерства та інформаційно-комунікаційних технологіях. Критеріями ефективності інноваційних бізнес-моделей можна вважати мінімізацію витрат; оптимізацію бізнес-процесів; зростання ефективності діяльності та якості виробничих процесів.