Введение. В течение последних десятилетий увеличилась выживаемость новорожденных детей с врожденной диафрагмальной грыжей (ВДГ), поэтому предсказуемым есть рост хронических заболеваний и хирургических осложнений.Цель исследования: определение структуры и частоты повторных операций у детей с ВДГ из группы высокого риска, ретроспективная оценка перинатальных клинических и интраоперационных факторов риска повторных оперативных вмешательств.Материалы и методы. Проспективно создана группа пациентов из 68 детей с ВДГ высокого риска, которые были прооперированы и выжили в период 2000 – 2014 годов. Преобладали грыжи левосторонней локализации (82%), правостороннюю ВДГ диагностирован у 18% новорожденных. Коррекция левосторонней ВДГ проведена через лапаротомный доступ в 51 пациента (88%), среди которых верхньосрединная лапаротомия применена в 43 случаях, у 8 пациентов была проведена верхняя поперечная лапаротомия. Торакотомия выполнена у 19 пациентов. При правосторонней ВДГ преимущество предоставлено торакотомии (66,7%). Пластика диафрагмы при левосторонней ВДГ проведена собственными тканями у 50 пациентов (73,5%). Пластика с использованием синтетических материалов выполнена у 17 пациентов (26,5%): медицинский тефлон ePTFE (n =8), заплата в форме «сэндвича» («Тутопласт-перикард» и сетка) у четырех пациентов, Gor-Tex (n = 3) и с помощью «Тутопласт-перикарда» у двоих пациентов.Результаты исследования. Выполнено 23 операции в 20 из 68 пациентов (29,4%). Хирургические заболевания, по поводу которых выполнено операционные вмешательства: спаечная кишечная непроходимость - 8 (40%), в т.ч. странгуляционная с некрозом - 2 (10%), рецидив грыжи - 6 (30%), желудочно-пищеводный рефлюкс - 5 (25%), непроходимость, вызванная мальротациею - 1 (5%), , перекрут селезенки - 1 (5%), воронкообразная деформация грудной клетки - 1 (5% ). У пациента с агенезией левого купола диафрагмы и первичной пластикой с использованием синтетической заплаты ePTFE оперативное лечение по поводу рецидива выполнено дважды - в возрасте 6 месяцев и 1 год. Антирефлюксная операция выполнена в раннем послеоперационном периоде у двух детей, в трех - в возрасте старше 5 лет. У всех детей выполнена антирефлюксная операция по Nissen. Коррекция воронкообразной деформации грудной клетки по Nuss выполнена у пациента после пластики ВДГ собственными тканями, в сочетании с рецидивом грыжи. Причиной послеоперационной кишечной непроходимости у большинства пациентов были спайки (n = 8) и в одном случае мальротация. Спаечная кишечная непроходимость возникла у 6 пациентов после использования лапаротомного доступа в том числе в двух из них с некрозом и резекцией кишечника. У двух пациентов спаечная кишечная непроходимость возникла после использования торакотомного доступа, причиной непроходимости была солитарная шнуровидная спайка.Выводы. У пациентов из группы высокого риска, выживших после коррекции ВДГ, существует высокая вероятность хирургических осложнений и повторных оперативных вмешательств. Основными факторами, определяющими риск рецидива ВДГ, является размер грыжевого дефекта и способ пластики диафрагмы. Лапаротомный операционный доступ увеличивает риск послеоперационной спаечной кишечной непроходимости. Необходимым есть длительное наблюдение этих детей, чтобы выяснить факторы риска специфических хирургических осложнений.

Background. Nowadays the survival of newborns with congenital diaphragmatic hernia (CDH) is increasing. That’s why high frequency of chronic diseases and surgical complications is predictable.Purpose: determination of the structure and frequency of CDH reoperation in children with high risk, retrospective evaluation of perinatal clinical and intraoperative risk factors for repeat surgery.Materials and methods. Prospectively established group of 68 high-risk children with CDH, which were operated and survived during the period from 2000 to 2014. Left-sided hernias were dominated (82%) and right-sided CDH were diagnosed in 18% of newborns. Correction of left-sided CDH were performed by laparotomy in 51 patients (88%), including upper midline laparotomy in 43 cases and in 8 patients upper transverse laparotomy was performed. Thoracotomy was performed in 19 patients. Also thoracotomy was preferred in right-sided CDH (66.7%). Plastic of the diaphragm in case of left-sided CDH was performed by own tissues in 50 patients (73.5%). Plastic with using synthetic materials was made in 17 patients (26.5%): Medical Teflon ePTFE (n = 8), patch in the form of "sandwich" ("Tutoplast-pericardium" and mash) was used in four patients, Gor-Tex (n = 3) and with "Tutoplast-pericardium" was performed in two patients.Results. 23 operations in 20 of 68 patients were performed (29.4%). The reason of performing reoperations were such disease: adhesive bowel obstruction - 8 (40%), including strangulation obstruction with necrosis - 2 (10%), recurrent hernia - 6 (30%), gastroesophageal reflux - 5 (25%), obstruction caused by malrotation- 1 (5%), spleen torsion - 1 (5%), funnel chest deformation - 1 (5%). In patient with left diaphragmatic dome agenesis and primary plastics using synthetic ePTFE patch surgical treatment for recurrence was performed twice - at the age of 6 months and 1 year. Antireflux procedure was performed in the early postoperative period in two children, and in three children in the age of 5 years. In all children antireflux operation was performed by Nissen method. Correction of the funnel chest deformation by Nuss method was performed in patient after plastic CDH by own tissues, combined with recurrent hernia. The cause of postoperative intestinal obstruction in most patients were adhesions (n=8) and in one case was malrotation. Adhesive intestinal obstruction was occurred in 6 patients after using laparotomic access, including two of them with necrosis and intestinal resection. In two patients adhesive intestinal obstruction was occurred after using thoracotomic access and obstruction was caused by solitary threadlike adhesion.Conclusions. There is a high probability of surgical complications and reoperations in patients with high risk who survived after the CDH correction. The main factors that determine the risk of recurrence of CDH are the size of the hernia defect and the way of surgical plastic of the diaphragm. Laparotomic access increases the risk of postoperative adhesive intestinal obstruction. It is essential to long-term observation of these children to find out the risk factors of specific surgical complications.

Вступ. Протягом останніх десятиліть збільшилося виживання новонароджених дітей з вродженою діафрагмальною грижею (ВДГ), тому передбачуваним є зростанням хронічних захворювань та хірургічних ускладнень.Мета дослідження: визначення структури та частоти повторних операцій у дітей з ВДГ з групи високого ризику, ретроспективна оцінка перинатальних клінічних та інтраопераційних факторів ризику повторних оперативних втручань.Матеріали і методи. Проспективно створена група пацієнтів з 68 дітей з ВДГ високого ризику, які були оперовані і вижили у період 2000 – 2014 років. Переважали грижі лівобічної локалізації (82 %), правобічну ВДГ діагностовано у 18% новонароджених. Корекція лівобічної ВДГ проведена через лапаротомний доступ у 51 пацієнтів (88 %), серед яких верхньосерединну лапаротомію застосовано у 43 випадках, у 8 пацієнтів була проведена верхня поперечна лапаротомія. Торакотомія виконана у 19 пацієнтів. При правобічній ВДГ перевагу надано торакотомії (66,7 %). Пластика діафрагми при лівобічній ВДГ проведена власними тканинами у 50 пацієнтів (73,5 %). Пластика з використанням синтетичних матеріалів виконана 17 пацієнтів (26,5%): медичнй тефлон ePTFE (n=8), латка у формі «сендвіча» («Тутопласт-перикард» і сітка) у чотирьох пацієнтів , Gor-Tex (n=3) і з допомогою «Тутопласт-перикарду» у двох пацієнтів.Результати дослідження. Виконано 23 операції у 20 із 68 пацієнтів (29,4 %). Хірургічні захворювання, з приводу яких виконано операційні втручання: злукова кишкова непрохідність – 8 (40%), в т.ч. странгуляційна з некрозом – 2 (10%), рецидив грижі – 6 (30%), шлунково-стравохідний рефлюкс – 5 (25%), непрохідність, спричинена мальротацією – 1 (5%), , перекрут селезінки – 1 (5%), лійкоподібна деформація грудної клітки – 1 (5%). У пацієнта з агенезією лівого купола діафрагми та первинною пластикою з використанням синтетичної латки ePTFE оперативне лікування з приводу рецидиву виконано двічі – у віці 6 місяців та 1 рік. Антирефлюксна операція виконана у ранньому післяопераційному періоді у двох дітей, у трьох – у віці старше 5 років. У всіх дітей виконана антирефлюксна операція за Nissen. Корекція лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss виконана у пацієнта після пластики ВДГ власними тканинами, в поєднанні з рецидивом грижі. Причиною післяопераційної кишкової непрохідності у більшості пацієнтів були злуки (n=8) та в одному випадку мальротація. Злукова кишкова непрохідність виникла у 6 пацієнтів після використання лапаромного доступу, в тому числі у двох з них з некрозом і резекцією кишечника. У двох пацієнтів злукова кишкова непрохідність виникла після використання торакотомного доступу, причиною непрохідності була солітарна шнуровидна злука.Висновки. У пацієнтів з групи високого ризику, які вижили після корекції ВДГ, існує висока імовірність хірургічних ускладнень та повторних оперативних втручань. Основними чинниками, що визначають ризик рецидиву ВДГ, є розмір грижового дефекту та спосіб пластики діафрагми. Лапаротомний операційний доступ збільшує ризик післяопераційної злукової кишкової непрохідності. Необхідним є тривале спостереження цих дітей, щоб вияснити фактори ризику специфічних хірургічних ускладнень.