У статті досліджено загальну сутність політичного православ’я, зокрема на прикладі сучасної Руської православної церкви, у контексті аксіологічних й естетичних парадигм культури постмодерна. Перебуваючи в історичній залежності від державної влади, російська православна традиція поширилася в усіх регіонах політичного та культурного впливу Росії, а на сьогодні виступає важливим чинником у межах сучасного російського ідеологічного дискурсу. Релігійне явище політичного православ’я означає проникнення політичного дискурсу до сфери релігійної риторики та значну клерикалізацію світського суспільства. Найвиразніше політичне православ’я проявилося в сучасній Руській православній церкві через особливо взаємодію представників та установ російської державної влади з Руською православною церквою. Культурно-філософська основа можливості функціонування політичного православ’я зумовлена тим, що людина доби постмодерна хоча і втратила притаманні традиційному суспільству поняття про сакральне та профане, але потрапила в умови певної мовної гри, з правилами якої вона не знайома. Через відсутність досвіду існування в умовах ліберальної держави представники Руської православної церкви після розпаду Радянського Союзу інстинктивно орієнтувалися на максимально консервативний курс.