Важливого значення для розвитку сучасної Української дипломатичної служби набуває вивчення питання щодо функціонування українських дипломатичних представництв по Першій світовій війні. Доля Української державності склалася безперечно не на користь українців. Участь українських дипломатів у цілому ряді переговорних процесів щодо врегулювання повоєнних територіальних суперечок, на жаль, не принесла бажаних результатів. Україна, як незалежна держава, не витримала шаленого тиску та припинила своє існування. В часи свого існування, уряд Західноукраїнської Народної Республіки налагодив достатньо широкі дипломатичні зв’язки, відкривши власні представництва в Австрії, Італії, Німеччині, Угорщині, Чехословаччині, Югославії. У липні 1919 р. очільники ЗУНР відправили окрему делегацію на Паризькі мирні переговори, де її представники активно співпрацювали із дипломатичною місією Української Народної Республіки. Спеціальні місії були направлені до держав, де перебувала значна кількість представників української етнічної групи – Канади, США, Бразилії. У даній статті проаналізована саме діяльність такої місії, сучасною мовою – представництва ЗУНР у Канаді.