Мета дослідження: аналіз прикладів боротьби активістів та уповноважених з хлібозаготівель з «куркульським елементом» під час Голодомору-геноциду 1932-1933 рр. у Київській і Чернігівській областях, використовуючи матеріали районної періодики тих років. Методологія ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та системності. Використано методику джерелознавчого аналізу періодичної преси, а також загальноісторичні методи: історико-генетичний, ретроспективний, історико-типологічний. Наукова новизна. На основі широкого спектру матеріалів періодики обґрунтовано деструктивну роль активістів та уповноважених у боротьбі з «куркульським елементом» при хлібозаготівлях, що призвело до Голодомору-геноциду у вказаних регіонах. Висновки. Зазначено, що одним із головних, і як виявилось доволі ефективних, інструментів політтехнології комуністичного режиму були групи сільських «активістів», виконавців та уповноважених, які вдавалися до цілого арсеналу методів у боротьбі з «куркулями» та «куркульським елементом», виконуючи злочинні норми хлібозаготівлі. Якщо з «куркулями» ситуація була зрозумілою, – абсолютно штучний образ ворога, який накладався у межах масової пропагандистської кампанії на селян-господарників, то куди цікавішою є ситуація з так званим «куркульським елементом», до якого комуністична влада зараховувала зрадників, саботажників і дезертирів з числа сільського активу, що відмовлялися виконувати злочинні норми хлібозаготівель. Їх ідентифікували як «полигачів» і посібників «куркулів», які підлягають громадському осуду, вилученню з партії та засудженню на різні терміни позбавлення волі в залежності від ступеня вини. З’ясовано, що комуністична влада, використовуючи районну періодику, прямо вказувала та виявляла подібних «куркульських агентів з партійними квитками», на базі методу акцентування на персональних і локальних факторах, протиставляючи їм «ударні» елементи, до яких відносили окремі постаті, бригади та села, які виконували та перевиконували хлібозаготівлі.