В статті досліджуються положення Литовських статутів як пам’ятки українського законодавства щодо виокремлення у їхньому змісті проявів субінституту спеціальних засад призначення покарання. Констатується складність та фрагментарність їх виокремлення, у сучасному їх розумінні, у змісті Статутів.