У статті досліджується генезис поняття суспільства ризику, окреслено розвиток теоретичного дискурсу з проблематики ризиків у добу постмодерну. Показано, що для української соціально-філософської думки актуальність звернення до аналізу соціокультурного інструментарію розв’язання кризових проблем суспільства посилюється загрозами й ризиками, зумовленими війною з РФ. Розкрито мотивуючу роль культури як самоорганізуючого і самозберігаючого потенціалу людського розвитку. Проаналізовано погляд на цінності як субстанційну основу цивілізаційного розвитку. Доведено значущість ціннісного виміру культури безпеки, який полягає в тому, що цінності виконують функцію системи координат і еталонів соціальної поведінки, які визначають певний рівень довіри і захищеності суспільного життя. Розкриті специфічні функції і зміст культури безпеки у суспільстві ризику. Проаналізовано ціннісні засади культури як регулятивного чиннику підтримання безпеки в українському суспільстві в умовах воєнного часу.