John Herbinius (1633–1679) was a well-known Lutheran theologian and writer. Living for a long time on the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth, he wrote a description of the religious caves of Kyiv, which was published in 1675 in Jena. Plenty of popular cults of Ruthenian spiritual life of the first half of the seventeenth century are reflected in the book. It is important to underline that Herbinius did not criticize the glorification and imitation of saints. He briefly mentioned their post-mortem waiting role in the place of salvation and omitted the Orthodox prayers to them. The great Orthodox mistake for Herbinius was glorifying human and not Christ’s merits as a cause of sanctity and miracle. This very important theological difference was, however, the only one distinction that Herbinius saw between the Orthodox and Protestant traditions of the veneration of saints. The veneration of relics was not criticized by John Herbinius either. On the contrary, relics of Christ’s followers can and must be worshiped, through them God performs miracles, the Protestant author believed. However, Herbinius did not share the Orthodox idea of miraculous unperishability of the saints’ remains in the Cave Monastery. Those remains, as he wrote, are particularly damaged and particularly preserved because of the existing ventilation system in the caves; the saints’ heads are oozing the oil as a result of absorbing of the special air as well. Trying to provide these arguments, Herbinius aimed to deny the core of the Orthodox belief that Kyiv relics preserved undamageed because of great merits and dignities possessed by the Cave fathers in the eyes of God. Obviously, the very idea of merits, earned by the monks due to their ascetic efforts, could have not been accepted by the Protestant author. It strongly contradicted with his confessional views and was unambiguously treated by him as idolatry.

Іоанн Гербіній (1633–1679) був відомим лютеранським богословом і письменником. Живучи на території Речі Посполитої, він зробив опис київських печер, який був опублікований 1675 році в Єні. В цій книзі знайшло відображення багато популярних культів руського духовного життя першої половини XVII століття. Важливо підкреслити, що Гербіній не критикував прославлення та імітацію святих. Він коротко згадав про їхню посмертну роль, опустивши, однак, поширені у Православній Церкві молитви до подвижників. На думку Гербінія, помилкою православних було прославлення людських вчинків (а не заслуг Христа) і бачення у них причини святості та чуда. Однак ця дуже важлива богословська відмінність була єдиною різницею, яку Гербіній вказав між православними та протестантськими традиціями шанування святих. Шанування мощей також не критикувалося Гербінієм. Навпаки, протестантський автор вважає, що мощам послідовників Христа можна і потрібно поклонятися, через них Бог виконує чудеса. Проте Гербіній не поділяв православну ідею про чудесну нетлінність останків святих в Печерському монастирі. Реліквії, як він писав, є частково зітлілими і лише почасти збереженими через систему вентиляції в печерах; голови святих мироточать внаслідок поглинання спеціального повітря. Наводячи ці аргументи, Гербіній, заперечує центральне місце православного вчення, згідно з яким київські реліквії збереглися незруйнованими через великі заслуги та гідності, якими володіли печерські отці в очах Бога. Очевидно, що сама ідея заслуг, зароблених монахом завдяки своїм подвижницьким зусиллям, не могла бути прийнята протестантським автором. Це суперечило його конфесійним поглядам і однозначно розглядалося ним як ідолопоклонство.