Робота присвячена вивченню ранніх і відстрочених післяопераційних ангіографічних результатів у хворих із гострим інфарктом міокарда. В обстеження ввійшло 626 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда без елевації сегмента ST, яким на базі рентген-ангіографічного відділення НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України проводилися лікувальні інтервенційні процедури з приводу даної патології. Середній вік пацієнтів становив 66,96±1,81 року, середня вага – 86,5±1,44 кг. Площа ураження міокарда лівого шлуночка при підрахунку QRS-індексу становила у середньому 20,4±1,2%. У 438 хворих (69,97%) при госпіталізації був II ФК серцевої недостатності за T. Killip. У 332 обстежених у ранні терміни гострого інфаркту міокарда було прoведено первинну черезшкірну транслюмінальну балонну ангіопластику, а 294 пацієнтам викoнанo стентування інфаркт-пов’язаної коронарної артерії з oднoмoментнoю імплантацією стентів. У результаті виконаних досліджень було визначено, що первинне стентування виявилося найбільш ефективною методикою реканалізації порівняно з екстреним або відстроченим стентуванням інфарктпов’язаної артерії, що виражалося в більш значущому зменшенні площі первинного гострого інфаркту міокарда порівняно з екстреним стентуванням і відстроченим втручанням. У групі пацієнтів, у яких проводилося стентування інфаркт-пов’язаної артерії, отриманий кореляційний взаємозв’язок між розвитком залишкового стенозу коронарної артерії більше 30% і вихідною фракцією викиду лівого шлуночка, вихідним кровотоком по інфаркт-пов’язаній артерії і співвідношенням між діаметром коронарної артерії і діаметром стента, що імплантується. При статистично однаковій кількості випадків клінічного успіху госпітальна летальність була вищою при стентуванні інфаркт-пов’язаної артерії на 3% порівняно з черезшкірною транслюмінальною балонною ангіопластикоюу. Однак відстрочені результати тримісячного спостереження показали переваги стентування перед черезшкірною транслюмінальною балонною ангіопластикою – меншу частоту розвитку повторного інфаркту міокарда (на 11,3%) і менші показники відстроченої тримісячної летальності (на 6,7%).