В сучасних військових конфліктах у структурі санітарних втрат хірургічного профілю торакоабдомінальні поранення (ТАП) становлять близько 2%. Летальність коливається в межах 25-30% і не має тенденції до зниження. Мета – узагальнити досвід лікування постраждалих з торакоабдомінальними пораненнями при бойовій хірургічній травмі. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз джерел наукової інформації, в яких представлені результати лікування постраждалих з ТАП при бойовій хірургічній травмі. Результати. Виразність патологічних змін в організмі знаходиться у прямій залежності від кількості зруйнованих органів та розміру травматичного дефекту в діафрагмі. Операційні втручання при ТАП спрямовані на швидке виявлення станів, які загрожують життю пораненого, та негайне їх усунення за допомогою простих хірургічних заходів. При вкрай тяжкому стані поранених, тактика хірургічного лікування ґрунтується на концепції Damage control sugery, яка полягає у розділенні хірургічного лікування на окремі етапи: перша фаза – проводять невідкладну операцію за скороченим обсягом, що включає швидку зупинку кровотечі та герметизацію ран порожнистих органів; друга фаза передбачає інтенсивну консервативну терапію, з метою відновлення гомеостазу; третя фаза – операції для кінцевого гемостазу, відновлення та реконструкції ушкоджених органів і структур. Тактика Second look запропонована для контролю життєздатності пошкоджених органів. Програмовані релапаротомії запропоновані для контролю за перебігом і лікуванню перитоніту. В статті узагальнено досвід результатів лікування постраждалих з ТАП із застосуванням різних варіантів хірургічної тактики. Висновки. Торакоабдомінальні поранення є бойовою політравмою, яка окрім морфологічних змін, проявляється якісно новим станом зі складною перебудовою функцій органів і систем організму. Невідкладні хірургічні втручання у постраждалих з ТАП виконують з метою спасіння життя, термінові – з метою хірургічної профілактики ускладнень, відтерміновані операції – з метою лікування ускладнень.