Мета: аналіз імунного статусу хворих на коронавірусні інфекції та підвищення ефективності їх лікування шляхом включення до загальноприйнятої схеми препарату з противірусною та імунотропною дією. Матеріали і методи. Для досягнення мети роботи протягом 2012–2015 рр. на базі інфекційного відділення міської клінічної лікарні № 4 м. Києва обстежені 150 хворих віком від 18 до 65 років з діагнозом «гостра респіраторна вірусна інфекція середньотяжкого та тяжкого ступенів». З них у подальшому сформували групу хворих на коронавірусні інфекції (КВІ) (n = 36). Перша (І, дослідна) група (n = 22) на фоні основного лікування отримувала рибонуклеїнову кислоту по 2 капсули 3 рази на добу, 7 днів. У другій (ІІ, контрольна) групі (n = 14) проводили тільки загальноприйняту патогенетичну терапію (дезінтоксикаційну та симптоматичну). Верифікацію діагнозу проводили за допомогою молекулярно-генетичних досліджень (мультиплексна полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією в реальному часі) з біологічного матеріалу — харкотиння. Комплекс імунологічних досліджень периферійної крові включав визначення рецепторів до моноклональних антитіл CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 на лімфоцитах крові, вмісту Т-лімфоцитів за даними спонтанної розеткоутворювальної здатності лімфоцитів з еритроцитами барана за методикою М. Jondal і співавт. у модифікації К.Ф. Чернушенко і співавт. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програмного комплексу Windows, Word i Excel, Statistica 6.0 з використанням методу варіаційної статистики з визначенням вірогідності за допомогою непараметричного методу Вілкоксона для незалежних сукупностей або дисперсійного аналізу Краскела — Уолліса. Для порівняння двох незалежних груп використовували U-критерій Манна — Уїтні. Результати. При обстеженні 36 хворих на коронавірусні інфекції встановлено, що ці захворювання супроводжуються розвитком вторинного клітинного імунодефіциту зі зниженням основних субпопуляцій лімфоцитів (CD3, CD4, CD22), показників НСТ-тесту нейтрофілів крові та підвищенням рівня CD16-лімфоцитів. Загальна кількість Т-лімфоцитів і Т-хелперів була знижена (Р < 0,05), а от рівень природних кілерів (CD16) вірогідно був високим: у хворих на коронавірусні інфекції 26,34 ± 2,22 %, а у пацієнтів з діагнозом ГРВІ іншої етіології — 18,45 ± 1,23 % (норма — 16,60 ± 0,80 %) (Р < 0,05). Це свідчить про розвиток при коронавірусних інфекціях вторинного імунодефіцитного стану за відносним гіперкілерним типом. Рівень В-клітин (CD22) у хворих на коронавірусні інфекції був істотно меншим (Р < 0,05), а через 7 днів після прийому рибонуклеїнової кислоти у хворих основної групи показники досягали в середньому 24,06 ± 2,44 %, у пацієнтів ІІ групи середні значення були 19,03 ± 2,05 % (Р < 0,05). Імунорегуляторний індекс коливався від 1,2 до 2,3. Висновки. При КВІ розвивається вторинний імунодефіцит із відносним гіперкілерним типом, зумовлений значним зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів і Т-хелперів. Відзначені закономірності імунного статусу хворих вказують на формування під час розвитку КВІ імунного дисбалансу, що є, очевидно, важливим патогенетичним чинником при цій патології. Використання у комплексній терапії хворих на КВІ рибонуклеїнової кислоти не тільки сприяє скороченню клінічних проявів хвороби, але й суттєво коригує супутні імунні порушення, а також забезпечує найбільш сприятливі віддалені результати, дозволяючи уникнути розвитку різних бактеріальних ускладнень. Відмічено, що знижена концентрація Т-лімфоцитів, зокрема Т-хелперної субпопуляції, а також ознаки виснаження здатності нейтрофілів периферійної крові до респіраторного вибуху — це імунологічні ознаки, що характеризують особливість КВІ з ураженням нижніх дихальних шляхів.