Чинний міжнародно-правовий режим відповідальності держави за міжнародні правопорушення в більшості є застосовним лише для регулювання відносин, що виникають внаслідок вчинення державою ординарних міжнародних правопорушень і є недієвим у випадку вчинення державою міжнародних злочинів. З метою пошуку шляхів вдосконалення існуючих і створення нових ефективних механізмів забезпечення реалізації відповідальності держав за міжнародні злочини у статті аналізуються ключові ідеї представників концепції кримінальної відповідальності держави (далі – КВД). Концепція КВД передбачає побудову цілісного і дієвого міжнародно-правового механізму, у розпорядженні якого повинен бути спеціальний судовий орган (який мусить відповідати визначеним критеріям) і міжнародний кримінальний кодекс, відповідно до якого вказаний судовий орган буде виносити рішення й призначати міри відповідальності. Відповідно до ідей прихильників КВД найважливішим завданням мір покарання за міжнародні злочини є не лише відшкодування завданих збитків, а й створення умов для недопущення вчинення міжнародного злочину у майбутньому, тобто превенція. Інститут КВД за вчинення міжнародних злочинів дотепер у позитивному міжнародному праві не утверджений. Проте у статті вказується, що сутнісні основоположні ідеї концепції КВД не суперечать чинному міжнародному праву, а відповідальність держави, з елементами передбаченої концепцією КВД, уже неодноразово була реалізована на практиці у міжнародних відносинах. Аналіз сучасних наукових розробок концепції КВД (у т. ч. аналіз наукових ідей українських учених) дозволяє зробити висновки, що метою КВД є забезпечення максимальної персоніфікації при реалізації відповідальності за міжнародний злочин, перенесення її основного (часто невиправданого) тягаря з народу у цілому на окремих осіб, а також викорінення з державного механізму тих елементів, які дозволяють окремим індивідам чи їх групам використовувати цей же державний механізм для вчинення міжнародного злочину у власних інтересах.